7. Фірми, їх функції та організаційна структкра.
Організаційна структура управління фірмою визначається її учасниками, засновниками. Виділяють дві структурні форми менеджменту: централізовану і децентралізовану (рис. 13).
Централізована - всі менеджери різних служб зведені разом і підпорядковані віце-президенту з управління. Подібна форма - повністю інтегрована і функціональна організація. Вона була типовою для підприємств колишнього Союзу.
Децентралізована - надає менеджерам різних підрозділів можливість здійснювати всі функції щодо їх діяльності, самостійно, несучи повну відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у цій сфері. На практиці відбувається зіставлення централізації та децентралізації, що забезпечує оперативність- і реальність управлінських рішень. Організаційні структури повинні бути гнучкими, мати пристосовуваність, швидко реагувати на обставини, що змінюються. Практика функціонування підприємств бізнесу зафіксувала такі типи організаційних структур менеджменту:
лінійна - включає два організаційних елементи - виробництво та реалізацію продукції. Цю структуру використовують невеликі фірми з однорідною і нескладною технологією. Система проста. ЇЇ легко зрозуміти і застосувати;
лінійно-штабна - формується створенням спеціалізованих служб (штабів) при кожному
лінійному керівництві. Призначення цих служб - вивчення відповідних проблем з
метою надання допомоги керів
никові для прийняття рішень. Недолік - зростає кількість зв'язків, збільшуються
управлінські витрати, знижується оперативність управління;
функціональна - спроба пристосувати традиційні структури до умов швидкого зростання обсягів і складності промислового виробництва. Відповідальність за процеси виробництва покладається на функціональних менеджерів, підпорядкованих головній штаб-квартирі фірми. Вона визнається ефективною для фірм, які випускають обмежену кількість однорідних продуктів. При широкій номенклатурі виборів менеджери стикаються з внутрішньою конкуренцією за пріоритет, а центральне керівництво перевантажене короткостроковими проблемами. Вихід із становища - двоярусне управління. Нижній ярус замінюється оперативним менеджментом, верхній - довгостроковою політикою;
дивізійна - будується не за функціональною ознакою, а за продуктами, ринками або групами споживачів, що обслуговуються. Кожна організація продуктивно-ринкова одиниця (відділення) має свої підрозділи виробництва, збуту, планування, НДДКР і розглядається як „центр прибутку", „центр реалізації', „центр інвестицій", з відповідними оцінками діяльності.
матрична - використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий „життєвий цикл" і часто змінюється, а також фірмами, що провадять великі дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи з обмеженими виробничими циклами. Це рухлива, гнучка структура При розробці нових проектів, продуктів організовуються групи, які передаються менеджеру, що управляє цим процесом. Після виконання робіт співробітники повертаються до своїх підрозділів;
орієнтована на пошук нового - основним принципом є поточне виробництво та збут освоєних прибуткових продуктів, які об'єднуються у групу .поточного виробництва, а розробка нових продуктів та технологій - у пошукову групу. У пошуковій групі створюється дослідне виробництво, новий продукт випробовується на ринку. Після позитивного ефекту проект передається до групи поточного виробництва;
множинна - застосовується у великих компаніях, що включають безліч підприємств з різною структурою управління.
Основним планом діяльності фірми є бізнес-план.
Організація - специфічна діяльність з налагодження координації внутрішньовиробничих осередків фірми для оптимального використання ресурсів, а також роботи адміністрації, допоміжного персоналу та відповідальності їх
Організація реалізує систему принципів мікросоціального менеджменту, гуманізація виробничих стосунків - потребує максимального обліку індивідуального потенціалу кожного працівника; ділове партнерство - передбачає згуртування різних груп працівників для розквіту фірми; економічний децентралізм - робить ставку на самостійність прийняття адміністративно-господарських рішень кожною ланкою фірми та ін.
Директування - включає три компоненти: мотивацію, лідерство та комунікацію. Мотивація - процес, завдяки якому менеджер спонукає до праці для досягнення мети, організації як засобу задоволення власного бажання. Лідерство - це вплив на інших для реалізації мети фірми. У сфері бізнесу менеджер є лідером тоді, коли він може впливати на всі підпорядковані йому підрозділи, спрямовуючи їх зусилля на виконання завдань фірми. Комунікація - це процес, пов'язаний з міжособистим та організаційним спілкуванням при передаванні інформації всередині підрозділів фірми.
Контроль - діяльність з перевірки відповідності фактичних результатів запланованим і внесення коректив у фактичний стан справ.
Система контролю передбачає:
контроль запасів - перевірка рівня запасів з метою ритмічної роботи фірми і задоволення потреб споживача;
виробничий контроль - передбачає порівняння планових витрат із звітними цифрами;
контроль якості - забезпечує виробництво товарів згідно з технологією і стандартами;
контроль продажу - інформація про обсяг продажу в натуральних та вартісних показниках;
контроль видатків - перевірка використання грошей за призначенням і з якою метою.
Контроль повинен бути простий, але разом з тим забезпечувати осіб, які приймають ключові рішення, необхідною інформацією, для своєчасного прийняття коригуючих рішень.
