10. Модель підприємства в умовах чистої монополії
Сучасна теорія виділяє три типи монополій:
1) монополія окремого підприємства;
2) монополія як угода;
3) монополія, засновується на диференціації продукту.
Найбільш поширеним способом монополізації якійсь галузі є об'єднання великих компаній. Компанії, що увійшли до об'єднання, на ринку відповідного товару постають як єдине ціле, тобто як монополія. Такі об'єднання можуть бути різними, варіюючись від дуже простих до дуже складних форм.
Найбільш простими монополістичними об'єднаннями є тимчасові угоди між окремими компаніями, які називали пулами, ринг, конвенціями і т.п. Назва таких об'єднань залежить від предмета угоди. Це можуть бути угоди про ціну на вироблену продукцію в галузі, про спільні дії по відношенню до конкурентів, що не увійшли до цього об'єднання, про правила поведінки на ринку даного товару і т.д. Оскільки угоди носять тимчасовий характер, то такі монополістичні об'єднання є нестійкими.
Більш стійкою формою монополії є картель - угода між окремими компаніями про ціни на вироблену продукцію, про ринки збуту цієї продукції, про квоти на її виробництво. Картельними можуть бути угоди про ціни на сировину, з якого виробляється продукція. Такі угоди ще не означають повну монополізацію галузі, так як вони укладаються між компаніями, що зберігають свою виробничу і комерційну самостійність і виступаючими на ринку в ролі продавців, погоджують свої дії один з одним.
Якісно іншою формою монополії є синдикат , що представляє собою поєднання окремих компаній для створення спільних підприємств зі збуту виробленої продукції. Тут у повному розумінні виникає монополія в особі одного збутового підприємства, яке отримує можливість визначати умови продажу товару, перш за все ціну.
Наступною, вже завершеною формою монополії є трест. Трест являє собою об'єднання компаній не тільки для спільного збуту, але й виробництва якихось товарів. Вхідні в трест компанії втрачають не тільки збутової, але і виробничої самостійності, перетворюючись, власне кажучи, у єдину компанію.
