13. Поняття власності, її
форми та види.
Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і
духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до
своїх.
Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб'єктами
прав володіння, користування і розпорядження. Стаття 2 Закону України "Про
власність" так трактує право власності: "Право власності - це
врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і
розпорядження майном".
Отже, відносини власності втілюються насамперед у певних юридичних нормативних
актах. Але власність - це не лише юридична, а й економічна категорія. Причому
остання є визначальною: саме економічні відносини власності детермінують їхню
юридичну форму. Взаємозв'язок тут такий: економічні відносини - базисні,
юридичні - надбудовні.
Власність в економічному сенсі являє собою складну систему господарських
відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи
відносин:
а) відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів;
б) відносини господарського використання майна;
в) економічні форми реалізації відносин власності. Розглянемо ці відносини
більш конкретно. речовий зміст власності становлять переважно матеріальні блага
- предмети природи або продукти людської праці. Проте речі самі по собі - це не
власність, так само як золото чи срібло за своєю природою не є грошима.
Благородні метали перетворилися в гроші лише за певних виробничих відносин. Це
ж стосується й відносин власності. Звичайно, об'єктом власності є речі. Але
власність як економічна категорія - не річ, а система економічних відносин між
людьми з приводу привласнення речей.
Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався не
однаково. Для його характеристики важливо розрізняти типи, форми і види
власності.
Історії відомі два основних типи власності - приватна і суспільна. Приватна
характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт
належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і
чужої праці. Тому розрізняють приватну власність трудову і нетрудову, що має
вирішальне значення для характеристики різних форм приватної власності:
дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної, приватнокапіталістичної.
Говорячи про трудовий і нетрудовий характер приватної власності, необхідно
звернути увагу на таке. В економічній літературі (особливо марксистській)
нетрудові доходи розглядаються як такі; що не відповідають принципам соціальної
справедливості. Однак таке твердження не завжди може бути достовірним, тому
вимагає деякого пояснення.
Звичайно, з самого початку привласнення мало трудовий характер. Адже
привласнювати можна лише те, що задовольняє певні людські потреби. Людина своєю
працею перетворювала дані природою предмети у такі, які вона могла споживати, а
отже, і привласнювати. Тому саму по собі працю можна представляти як процес
привласнення.
З цих міркувань випливає, що в тих суспільствах, де переважає ручна фізична
праця, нетрудові доходи справді означають експлуатацію. Такими є, наприклад,
рабовласницьке і феодальне суспільства. Отже, власність - не єдиний елемент
економічного базису суспільства; її не можна ототожнювати з усією системою
економічних відносин. Яке ж місце вона посідає в цій системі?
Власність - це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного
способу виробництва, її називають ще основним, визначальним виробничим
відношенням. При цьому мається на увазі таке.
По-перше, власність визначає характер функціонування не лише
соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин. Наприклад, за
умов суцільного одержавлення власності немає умов для розвитку підприємництва,
маркетингової організації господарства тощо.
По-друге, власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва.
По-третє, будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з
відповідних перетворень у відносинах власності. Без цього не можна досягти скільки-небудь
істотних зрушень у господарському житті.
Як живий організм людини відштовхує й поглинає чужорідні тіла, так і економічна
система не сприймає часткових нововведень, розчиняє їх у своєму середовищі.