18. Формування похідного попиту на фактори виробництва. Правило оптимального використання ресурсів.
Формування попиту на ресурси в умовах ринкової економіки відбувається за такою схемою (рис. 12.1).
Обсяг попиту на ресурс залежить від таких складників:
1) продуктивності (віддачі) фактора виробництва, тобто скільки готової продукції можна отримати, використовуючи одиницю ресурсу;
2) ціни товарів, вироблених за його допомогою;
3) ціни самого фактора і, відповідно, витрат, які потрібні для його придбання.
Гранична доходність ресурсу - це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва: або ,
де - приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробленої додатковою одиницею ресурсу.
Для конкурентної фірми, у якої граничний виторг співпадає з ціною продукції, гранична доходність ресурсу визначається як: і називається цінністю граничного продукту : .
Граничні видатки фірми на ресурс - це зміна видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу: .
Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і з ціною ресурсу: .
Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що грани-чна доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні: , або .
Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність ре-сурсу перевищує граничні видатки (ціну).
Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової ціни ресурсу.
Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності ресурсу і його кількості. Рис. 11.1 представляє криві попиту на працю досконалого конкурента та монополіста на ринку готової продукції . Кожна точка на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива попиту має від'ємний нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і ціна), тим більша кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку. У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а у недосконалого конкурента знижується з двох причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску. Крива монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника. Криві граничної доходності на рис. 11.1 показують, що за погодинної ставки заробітної плати w=10 грн. конкурентна фірма найме двох робітників, а монополіст - лише одного, за w=6 грн. конкурентна фірма найме чотирьох робітників, а монополіст - лише двох.
Чутливість виробників до зміни ціни змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту на ресурс визначають наступні детермінанти:
§ коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу: якщо гранична продуктивність спадає повільно, то гранична доходність ресурсу, отже, і попит на ресурс, буде знижуватись повільно, матиме тенденцію до високої еластичності, і навпаки;
§ здатність ресурсів до взаємозаміни: чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього;
§ еластичність попиту на готову продукцію: чим вища еластичність попиту на готову продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки;
§ питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми: якщо видатки на ресурс становлять значну частку сукупних видатків фірми, попит на нього буде більш еластичним, і навпаки.
Зміни у попиті фірми на ресурс і відповідне зміщення всієї кривої попиту визначають наступні детермінанти:
§ зміна попиту на готову продукцію - впливає на через залежну від споживчого попиту ціну готової продукції фірми ;
§ зміна продуктивності ресурсу впливає на MRP внаслідок зміни MP;
§ зміна цін інших ресурсів має різні наслідки для взаємозамінних і взаємодоповнюваних ресурсів.
Ринки
ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і пропонування. Попит фірми
на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, тоді як
пропонування кожного з ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту
так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим
вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на
нього. У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія
закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових одиниць
ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної кількості покупок
фактора виробництва з метою максимізації чистої вигоди.
Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і видатками
на неї : . Оскільки згідно закону спадної граничної корисності кожна додатково
придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність, він буде нарощувати
чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди
не зменшиться до нуля.
Якщо приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок (гранична вигода): ;
приріст цінності додаткової одиниці товару (гранична цінність): ; приріст
видатків на покупку додаткової одиниці товару (граничні видатки) , то ;
Загальне правило максимізації вигоди для покупця полягає у тому, що чиста
вигода максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним
видаткам: .
Гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником граничної
доходності ресурсу, величина якого залежить від двох змінних: граничної
продуктивності змінного ресурсу і граничного виторгу від продажу готової
продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу .
Гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності
змінного фактора виробництва: або ,
де – приріст сукупного виторгу від продажу продукції, виробленої додатковою
одиницею ресурсу .
Для конкурентної фірми, у якої граничний виторг співпадає з ціною продукції ,
гранична доходність ресурсу визначається як: і називається цінністю граничного
продукту : .
Граничні видатки фірми на ресурс – це зміна видатків на ресурс внаслідок
купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у
виробництво додаткової одиниці ресурсу: .
Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна є
величиною сталою, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми
видатками і з ціною ресурсу: .
Правило оптимального використання ресурсів: прибуток будь-якої фірми буде
максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним
видаткам на ресурс, або його ціні: , або .
Фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на
нього (ціною ресурсу) і розширює попит на ресурс, доки гранична доходність
ресурсу перевищує граничні видатки (ціну).
Внаслідок дії закону спадної віддачі, гранична доходність кожної додаткової
одиниці ресурсу спадає. Тому фірма розширює купівлю ресурсу до обсягу, за якого
гранична доходність останньої з куплених одиниць зменшується до рівня ринкової
ціни ресурсу.
Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної доходності
ресурсу і його кількості. Рис. 11.1 представляє криві попиту на працю
досконалого конкурента та монополіста на ринку готової продукції . Кожна точка
на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку купувала б фірма
за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива попиту має від’ємний
нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і ціна), тим більша кількість
ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня, який
забезпечить максимізацію прибутку.
