19. Циклічність суспільного відтворення. Види циклів та їх фази.
Процес
суспільного відтворення – це
постійне і безперервне відновлення результату виробництва – продукту, а також робочої сили, засобів
виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.
Відтворення – це
безперервність процесу виробництва товарів і послуг, на основі якого
здійснюється оновлення елементів економічної системи.
Відтворення виробничих відносин полягає в їхньому вдосконаленні, що
проявляється як:
1. Розширення товарно-грошових відносин на основі розвитку різноманітних форм власності.
2. Удосконалення економічних методів управління.
3. Розвиток кооперацій в усіх галузях економіки.
Класичний цикл суспільного
відтворення складається з чотирьох фаз.
Перша фаза — криза (спад). Відбувається скорочення обсягу виробництва і ділової
активності, падіння цін, затоварення, росте безробіття і різко збільшується кількість
банкрутств. При цьому слід зазначити, що існують розходження в ступені
негативного впливу економічних криз на окремі галузі. У галузях, що поставляють
предмети повсякденного попиту, виробництво скорочується в порівняно менших
масштабах. У той же час при несприятливій економічній ситуації споживачі можуть
ледве чи не цілком припинити закупівлі устаткування чи побутової техніки в
чеканні кращих часів. Відповідно падіння виробництва в металургії, важкому
машинобудуванні, галузях, що зайняті виробництвом холодильників, автомобілів і
т.п., буває, як правило, більшим, ніж у легкій і харчовій промисловості.
Маються розходження в реакції на кризу монополій і немонополізованих секторів
економіки. Якщо у високомонополізованих галузях у період кризи ціни майже не
знижуються при різкому скороченні обсягів виробництва, то в галузях з низькою
концентрацією капіталу відбувається значне падіння цін при відносно невеликому
зниженні обсягів випуску продукції. Інакше кажучи, монополії, спираючись на
свою економічну владу, з набагато меншими втратами можуть пережити кризу.
Друга фаза — депресія {стагнація). Вона являє собою фазу (більш-менш тривалу —
від півроку до трьох років) пристосування господарського життя до нових умов і
потреб, тобто фазу знаходження нової рівноваги. Для неї характерна непевність,
безладні дії. Довіра підприємця до кон'юнктури відновлюється важко, він
оглядається, не ризикуючи вкладати значні кошти в бізнес, хоча ціни й умови
господарювання стабілізуються. Ця фаза характеризується в багатьох випадках
падінням норми відсотка.
Третя — пожвавлення. Це фаза відновлення. Починаються капіталовкладення,
зростають ціни, виробництво, зайнятість, процентні ставки. Пожвавлення охоплює,
насамперед, галузі, що поставляють засоби виробництва. Заохочувані успіхом
інших, створюються нові підприємства. Інакше кажучи, пожвавлення завершується
досягненням передкризового рівня за макроекономічними показниками. Потім
починається новий, більш високий, ніж колись, підйом.
Четверта — підйом (бум). Це фаза, при якій прискорення економічного розвитку
виявляється в серії нововведень, виникненні маси нових товарів і нових
підприємств, у стрімкому зростанні капіталовкладень, курсів акцій і інших
цінних паперів, процентних ставок, цін і заробітної плати. І в цей же час
наростає напруженість банківських балансів, збільшуються товарні запаси.
Підйом, що виводить економіку на новий рівень в поступальному розвитку,
підготовляє базу для нової періодичної кризи.
