20. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання. Фіскальна політика в кейнсіанській моделі рівноваги.
Дж. Кейнс в книзі "Загальна теорія,
зайнятості, відсотка та грошей” (1936) вперше піддав конструктивні критиці
класичну теорію макроеконом. регул-ня. На противагу клас. теорії ринкового само регул-ня та держ.
невтручання в економіка він запропонував альтернативну теорію, в основі якої
лежить державне регул-ня економіки. 1. Кейнс. теорія відкидає положення про те,
що % ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями.
Власники заощаджень та інвестори – це зовсім різні економічні групи, які в
процесі прийняття рішень про заощадження та їх перетворення у інвестиції
керуються неоднаковими мотивами:
1) % ставка; 2) одержання доходів від заощаджень;
досить часто заощадження здійснюються для вирішення інших проблем:
1) з метою накопичення грошей для здіснення великих закупок, вартість яких
перевищує розмір поточних доходів;
2) для створення резерву з метою здійснення непередбачених витрат;
3) з метою нагромадження, щоб забезпечити майбутні потреби.
Кейнсіанці, на відміну від класиків, уявлення про роль поточних заощаджень як
джерела інвестицій вважають надмірно спрощеним. На їх думку, крім поточних
заощаджень на грош. ринку існують інші джерела інвестицій: готівкові
заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в банківській системі, але
й у готівк. формі на руках; кредитні установи, які здатні мультиплікативно
примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого величина інвестицій може
перевищити величину заощаджень.
2. Кейнс. теорія ставить під сумнів класичне положення про високу еластичність
цін і з/п, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту.
Причини:
1) наявність монополій, які стримують зниження цін і профспілок, які стримують
зниження з/п, що перешкоджає адекватному зниженню цін і з/п в короткостроковому
періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на рівні потенц. ВВП.
2) зниження цін та з/п не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому
не забезпечить відновлення попиту на рівні потенц. ВВП.
Висновок кейнсіанців – ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати
повну зайнятість і тому повинен доповнюватись держ. регулюванням економіки.
При визначенні об'єктів держ. впливу, кейнсіанці виходять з того, що головною
причиною падіння вир-ва є недостатність сукупного попиту. Фактори відставання
сукупного попиту від сукупної пропозиції (на думку кейнсіанців):
1) психологія споживачів (домогосподарств). Зі збільшенням доходу зменшується
частка, що йде на заощадження, і збільшується та, що йде на споживання.
("основний психологічний закон” Кейнса);
2) зниження ефективності капіталу. Зі збільшенням обсягів нагромадження
капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності
капіталу. Це обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені продукти
за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної схильності до
споживання. (Зниження гранич. схильн. до споживання – зниження інвестиційного
попиту як компоненту сукупного попиту).
Т.ч., за кейнс. теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює
власну пропозицію, тому головним об'єктом держ. регулювання повинен бути
сукупний попит, який у Кейнсу носить назву "ефективного попиту”. Це означає, що
збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень вир-ва.
Спираючись на концепцію "ефективного попиту” кейнсіанці пропонують два методи
активізації і стимулювання сукупного попиту:
1) за рахунок збільшення держ. закупок або зниження податків;
2) за рахунок зниження % ставок, що підійме "граничну ефективність капіталу” і
збільшить інвестиції приватного сектору.
У кейнсіанській моделі основним рівнянням є рівняння сукупних витрат:
Y = С + I + G + NX,
яке визначає розмір номінального ВНП. У кейнсіанській моделі фіскальна політика
розглядається як найбільш ефективний засіб макроекономічної стабілізації, тому
що державні витрати безпосередньо впливають на розмір сукупного попиту і чинять
сильний мультиплікативний вплив на споживчі витрати. Одночасно податки
достатньо ефективно впливають на споживання й інвестиції. У концепціях неокласичного
напрямку таких, як теорія раціональних чекань, ціни і заробітна плата
розглядаються як абсолютно гнучкі. Тому ринковий механізм може автоматично
підтримувати економіку в стані рівноваги без якогось втручання уряду або
Національного банку. Стабілізаційна політика може виявитися ефективною лише в
тому випадку, якщо уряд і Національний банк краще поінформовані про шоки
сукупного попиту і пропозиції, ніж рядові економічні агенти. Якщо ж цієї
переваги в інформації немає, то фіскальна або монетарна політика не зможе
поліпшити економічну ситуацію.
Макроекономічна стабілізаційна політика пов'язана з багатьма труднощами
практичного характеру. До їх числа відносяться:
а) тимчасові лаги фіскальної і монетарної політики;
б) недосконалість економічної інформації;
в) мінливість економічних чекань;
г) неоднозначність історичних аналогій
