НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 лютого 2007 року схвалено Концепцію реформування податкової системи, в якій основними завданнями реформування податкової системи України визначено:

-       удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Установлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням;

-       підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій;

• підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу;

-       поетапне зниження податкового навантаження на платників;

-       стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

-       зближення податкового та бухгалтерського обліку;

-       гармонізацію податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства;

-       зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

-       забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства.

Реформування податкової системи відбуватиметься поетапно, що забезпечить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Це дасть змогу і суб'єктам господарюван­ня, і податківцям підготуватися до змін у законодавстві. Планується три етапи реформування і низка заходів, що проводитимуться на кожному з них.

Найважливішим моментом на першому етапі реформування (протягом 2007 року) була розробка принципів кодификації податкового законодавства і прийняття Податкового кодексу, удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку СЕЗ, ТПР та технопарків; зміна податкових правил визнання витрат та у відповідність з принципами бухгалтерського обліку.

Робота над проектом Податкового кодексу розпочалася в Україні ще наприкінці 1990-х років, але не закінчилась ухваленням цього стратегічного документа. У 2007 році Уряд започаткував розробку нового проекту Податкового кодексу, на сьогодні робоча група вже напрацювала деякі розділи законопроекту, які представлені громадськості для обговорення та надання зауважень і пропозицій.

На другому етапі податкової реформи (2008—2012 роки) передбачається розробити нормативно-правове забезпечення для впровадження Податкового кодексу, зокрема щодо спрощення системи адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів); адаптації податкового законодавства до вимог ЄС; лібералізації податкової системи як складової державного регулювання; реформування митно-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

На заключному етапі (2013—2015 роки) планується закріпити здобуті результати — реформувати систему адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів) і привести податкову систему України у відповідність зі стандартами ЄС.

На нашу думку, чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступально у часі.

Очевидно, ця стратегія має включати мету і засоби її досягнення.

Метою є запровадження бажаної конкурентоспроможної оптимізованої моделі та новоякісної системи відносин оподаткування, які виникнуть унаслідок реформаторських дій. Така майбутня модель має відповідати певним імперативним базовим принципам і вимогам.

До головних засобів здійснення податкової реформи відносяться:

1. перегляд й оптимізація складу податкових внесків, зборів, платежів.

По-перше, під час здійснення реформи держава й місцеві органи влади не повинні вводити нових видів податків. По-друге, необхідно відмовитися від використання другорядних податків, які не мають загального уніфікованого значення, та скоротити загальну їх кількість до 20-25 (у тому числі місцевих - до 10). По-третє, всі податки і збори, які сплачуються до солідарного Пенсійного та державних соціальних фондів і нараховуються на фонд зарплати суб’єктів господарювання, мають бути об’єднані в єдиний соціальний податок (внесок);

1. уточнення предмета оподаткування. До складу предмета оподаткування мають включатися лише такі показники, які: 1- є універсальними для всіх платників на території України; 2- встановлюють податкові вимоги, як правило, щодо всіх платників; 3- як джерело сплати податку передбачають дохід у різних його видах.

Виходячи з цих обставин, у якості предмета оподаткування повинні використовуватися: дохід платника податку; предмети споживання; предмети імпорту на територію України; природні ресурси (крім земельних ділянок), що використовуються (або видобуваються, ліквідуються, забруднюються тощо); об’єкти землі, нерухомості, що перебувають у власності платника податку.

Лише відносно останнього виду предмета оподаткування правило щодо використання доходу як джерела сплати податку може не виконуватись - у випадку збитковості підприємства. Через цю причину даний вид податку повинен бути достатньо низьким, а його несплата - ставати причиною визнання підприємства банкрутом;

1. установлення індивідуальної динаміки поступового зниження діючих ставок оподаткування, яка забезпечить необхідну трансформацію структури податкового навантаження та врівноваження рівня податкових вимог для різних суспільних доходів і груп платників;
2. перебудова системи бухгалтерського й податкового обліку відповідно до чинних міжнародних стандартів, зокрема в напрямках лібералізації обліку витрат, переходу до вільного застосування норм амортизації капіталу, використання бухгалтерського методу нарахувань, публічності і прозорості обліково-звітних даних тощо;
3. поступове поглиблення децентралізації збору і використання податків, тобто скорочення їх частки, що надходить до державного бюджету, та збільшення частки податкових платежів до регіональних і місцевих бюджетів. За цього пропонується передача на централізований рівень більшого числа податків та застосування універсального (однакового для всіх регіонів і місцевих громад) підходу без диференціації між регіонами податків чи їх часток. Також доцільно відмовитися від так званих нормативів вирівняння, які перерозподіляють через централізовані бюджетні трансферти видатки практично всіх областей, міст і сільських районів України.

Замість них пропонується застосовувати центральний фонд субвенцій - для трансфертів лише депресивним регіонам (областям);

1. перехід до застосування нульових ставок податків для суб’єктів сфери соціально-культурних послуг, науки, громадських і політичних організацій тощо; застосування пільгових (нульових, знижених) ставок ПДВ при здійсненні інвестицій, купівлі товарів соціального значення, наданні і придбанні товарів сільськогосподарських підприємств та деяких інших операціях;
2. чітке регламентування умов і періоду застосування податкових преференцій з метою стимулювання інвестицій і створення нових робочих місць в окремих депресивних місцевостях. За цього необхідні знижки або скасування платежів повинні стосуватися лише прямих податків (головним чином податку з прибутку і соціальних нарахувань на фонд заробітної плати);
3. реорганізація податкової служби, запровадження нової етики і методів її діяльності; підконтрольність цієї служби громадськості; скасування її правових переваг у відносинах із платниками податків та інше.

Ключовим питанням податкової реформи є встановлення оптимуму - найкращих ставок окремих видів загальнодержавних податків, а також визначення індивідуальної динаміки зниження цих ставок.

Розглядаючи основні види податків - ПДВ, з прибутку, з індивідуальних доходів, соціального внеску, нарахованого на фонд заробітної плати, - пропонуємо таке аргументування динаміки їх зниження:

1. найбільш недосконалим, невизначеним та обтяжливим для господарських суб’єктів є податок із прибутку.
2. динамічного зниження потребує й ПДВ.
3. податок з індивідуальних доходів на рівні 15% видається занадто високим для найбідніших працівників.
4. загальний (єдиний соціальний) внесок до солідарного Пенсійного і державних соціальних фондів, що сплачується у відсотках до заробітної плати, має знижуватися настільки, наскільки це не заважатиме досягненню соціальних нормативів суспільства.

Потрібні нова логіка використання основних непрямих податків (ПДВ, акцизів, ввізного, вивізного та державного мита, спеціальних зборів до державного Пенсійного фонду тощо), диференціація ставок і поступове зниження вагомості цих платежів у загальному податковому навантаженні.

Прогноз наслідків здійснення реформи:

1. Поступове зниження податків є перш за все фактором зростання сукупного споживання. Поступовість зростання останнього дозволить мінімізувати вплив зростання попиту на поточне підвищення цін та процентних ставок. Окрім того, само собою зменшення непрямого податкового навантаження має покращити грошово-платіжну ситуацію і знизити ризики кредитування, що, своєю чергою, сприятиме деякому зниженню позичкових ставок.

Вагомими будуть і наслідки реформи, які дозволять більш повно виконувати легальні податкові вимоги й зобов’язання та скоротять частку приховуваних від оподаткування доходів підприємств і громадян.

2. Зниження рівня податкових вимог до суб’єктів господарювання та вирівнювання розподілу між ними податкових зобов’язань стане поштовхом до збільшення інвестиційного попиту та активізації накопичення національного й міжнародного капіталу в українській економіці, а також створить умови для кращого ринкового його розподілу між секторами, виробництвами, видами бізнесу.
3. Приріст оборотного капіталу підприємств та зростання заощаджень громадян, що стане результатом зниження податкового тягаря, сприятиме покращенню розрахунків, зменшенню прострочених заборгованостей та додатковому збільшенню кредитних ресурсів економіки. Це стане причиною зниження банківських позичкових ставок і розширення кредитування тих секторів економіки, для яких сьогоднішні умови є дискримінаційними (зокрема для нового бізнесу, інновацій, малого і середнього підприємництва тощо).
4. Зниження податкових вимог до підприємств до прийнятного рівня значно розширить базу оподаткування як за рахунок детінізації бізнесу, так і внаслідок активізації процесу створення нових підприємств та мультиплікативного збільшення комерційних операцій.
5. Фактори зростання реального ВВП України та збільшення частки оподаткування доходів підприємств і сімей дозволить значно збільшити загальні доходи бюджету та Пенсійного фонду держави.