НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

Відомо, що одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі й часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних тери­торіях, або — ні. Тому не випадково, що потенціал податкової системи як "вбудованого регулятора" активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпе­чення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком й Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як не­від'ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.

Становлення української податкової системи пов'язується із набуттям неза­лежності нашої країни і відбувалося в дуже складних умовах, спричинених таки­ми обставинами:

-         аналізована система створювалася не еволюційно, а "революційно", на уламках централізовано керованої системи, в якій податки та податкова політи­ка не мали істотного економічного значення, виконували переважно соціально-політичні та обліково-розрахункові функції;

-         вона формувалася за відсутності відповідної законодавчої бази, а згодом —  в умовах постійних поточних змін;

• організаційно-управлінські та інформаційна структури податкової систе­ми створювалися з нуля, на основі опанування досвіду розвинених країн, який треба було швидко адаптувати до національної специфіки, творчо пристосовува­ти до своєрідних пострадянських умов.

По суті, в нашій країні процеси розбудови ринкової економіки та формування податкової системи як її провідного інституту відбувалися водночас, паралельно, і, слід визнати, значною мірою стихійно. Це зумовило головну особливість втілюва­них заходів — домінування ситуативних чинників прийняття необхідних управ­лінських рішень, нехтування сутнісними принципами оподаткування на користь здійснення нестабільних і вельми сумнівних поточних цілей господарювання.

Як результат такого стану справ наші досягнення у сфері формування подат­кової системи оцінюються досить неоднозначно. Зокрема, за роки незалежності від­булися суттєві позитивні зрушення: зменшено кількість податків і звільнень від опо­даткування, знижено податкові ставки і розширено базу оподаткування, істотно поліпшилася практика адміністрування податків. Варто зауважити, що протягом останніх років зазначені позитивні тенденції набули більшої цілеспрямованості й динамічності. Так, запроваджено спрощену систему оподаткування малою та середнього бізнесу, скасовано збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, удосконалено меха­нізм розрахунків між бюджетом і платниками. Поліпшено роботу з платниками, щороку кількість обгрунтованих скарг на дії працівників державної податкової служ­би неухильно скорочується, а обсяги податкових надходжень — збільшуються.

І все ж сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недолі­ків, які з високим ступенем впевненості можна назвати системними. По-перше, витрати платників на виконання вимог податкового законодавства лишаються надмірно високими. Підприємства змушені вести подвійний облік — бухгал­терський і податковий, щомісяця готувати численні звіти, впроваджувати нові та дорогі засоби автоматизації облікової роботи, відстежувати часті зміни норматив­ної бази. Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обу­мовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто над­то складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.

По-друге, податковий тягар нині розподілено між платниками різних галу­зей нерівномірно, а практику надання податкових пільг не можна визнати спра­ведливою та суспільно корисною. В Україні набула поширення практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легаль­но і доволі прибутково. Це спонукає керівників таких компаній шукати шляхи отримання податкових пільг, замість того щоб підвищувати ефективність своїх підприємств. По суті, в сучасних умовах податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, надаються здебільшого тим суб'єктам господарюван­ня, які спромоглися їх отримати незаконними методами. Таким чином пільги стимулюють розвиток тіньової економіки, масштаби якої, за оцінками експер­тів, становлять в Україні 40—50 % від обсягу реального ВВП.

По-третє, залишаються нераціональними перелік і принципи адмініструван­ня запроваджених податків. Зокрема, й досі існує велика кількість малоефектив­них податків, які потребують істотних адміністративних витрат. На думку про­відних фахівців, доцільніше було б скасувати такі податки взагалі. Інша проблема — податок на додану вартість, який в Україні уже давно став синонімом коруп­ції. Підприємствам доводиться дуже довго чекати повернення ПДВ з бюджету пі­сля його сплати, а головне — й дотепер спрацьовує "вибірковий" принцип по­вернення цього податку, що завдає істотної шкоди конкурентоспроможності економіки України.

По-четверте, відсутня стабільність правового регулювання оподаткування, а діюча нормативно-правова база непрозора та заплутана. Чинні закони про опо­даткування приймалися у різний час, за різними принципами, багато законодав­чих актів було схвалено внаслідок лобіювання певних інтересів. Громіздке й су­перечливе законодавство спричиняє прогресуюче ускладнення податкових процедур і правил, призводить до порушення балансу прав і відповідальності між платниками податків і податковими органами, і — як результат — зумовлює не­захищеність податкової системи від некомпетентності та зловживань.

Нарешті, по-п'яте, багаторазове оподаткування (оподатковуються дохід, до­дана вартість, справляються акцизний збір, обов'язкові відрахування до спеці­альних фондів), високі ставки деяких податків, переважно фіскальний характер податкової системи створюють несприятливі умови для підприємництва та стри­мують економічну активність.

Зрозуміло, що за цих обставин ефективність використання податкових ва­желів залишається недостатньою, особливо — з огляду на потенційні можливос­ті їх впливу на процес економічних змін у нашій країні. Це переконує, що по­даткова система України гостро потребує послідовної й комплексної реформи. Ключовим чинником здійснення такої реформи має стати усвідомлення того, що траєкторія розвитку податкових відносин вже не повинна визначатися стереоти­пами перехідної економіки і зумовлюватися впливом лише ситуативних мірку­вань або кон'юнктурних потреб. Основою реалізації необхідних заходів має ста­ти розширення межі використання тих принципів оподаткування, які пов'язані з фундаментальними вимогами та стратегічними пріоритетами соціально-еконо­мічного розвитку країни. Метод спроб і помилок в цьому разі має поступитися місцем гармонійній узгодженості дій усіх зацікавлених груп, а випадковий збіг обставин — зваженому довгостроковому плану.

Зауважимо, що мова йде не про докорінний перегляд усієї податкової полі­тики та практики адміністрування податків, а про те, щоб на основі усвідомлен­ня головних проблем визначити можливості і напрями модернізації аналізованої системи відповідно до потреб усталеного розвитку економіки країни на ринко­вих засадах.

У цьому контексті оновлена ідеологія реформування податкової системи пе­редбачає: підтримку не конкретних підприємств, а підприємництва; створення од­накових умов роботи для всіх; низькі податки, які сплачуються усіма; перенесення центру тяжіння в оподаткуванні на чинники, пов'язані з ефективністю капіталу, ви­користанням землі, природних ресурсів, а також доходами фізичних осіб у тісному зв'язку з переорієнтацією в розподілі доходів в економіці. Запровадження цих під­ходів дасть можливість відійти від існуючої зосередженості податкової системи на виконанні й обслуговуванні виключно фіскальної функції, коли ціна податків для підприємств та господарської системи в цілому не береться до уваги, а всі інші ці­лі оподаткування — стимулювання виробництва, інновацій, інвестування, розвиток підприємницької діяльності тощо — не враховуються або взагалі ігноруються. Усу­нення такої практики безпосередньо сприятиме запровадженню, інноваційно-інвес­тиційної моделі розвитку, утвердження якої значною мірою визначатиме успішність економічних реформ у нашій країні.

Серед основних напрямів трансформації податкової системи України доцільно також назвати: визначення співвідношень в оподаткуванні між прямими і непрямими податками; сферами виробництва і споживання; окремими чинниками виробництва; доходами фізичних і юридичних осіб; доходом індивідуальним і сімейним, необхідністю і доцільністю диференціації податкових ста­вок, використання податкових пільг тощо, які формують основу конструкції , оподаткування.

Реформування податкової системи відбуватиметься поетапно, що забезпе­чить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Це дасть змогу і суб'єктам господарюван­ня, і податківцям підготуватися до змін у законодавстві. Планується три етапи реформування і низка заходів, що проводитимуться на кожному з них.

Найважливішим моментом на першому етапі реформування (протягом 2007 року) є розробка принципів кодификації податкового законодавства і прийнят­тя Податкового кодексу, удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку СЕЗ, ТПР та технопарків; зміна податкових правил визнання витрат та у відповідність з принципами бухгалтерського обліку.

Робота над проектом Податкового кодексу розпочалася в Україні ще напри­кінці 1990-х років, але не закінчилась ухваленням цього стратегічного докумен­та. У 2007 році Уряд започаткував розробку нового проекту Податкового кодек­су, на сьогодні робоча група вже напрацювала деякі розділи законопроекту, які представлені громадськості для обговорення та надання зауважень і пропозицій.

На другому етапі податкової реформи (2008—2012 роки) передбачається роз­робити нормативно-правове забезпечення для впровадження Податкового кодек­су, зокрема щодо спрощення системи адміністрування податків і зборів (обов'яз­кових платежів); адаптації податкового законодавства до вимог ЄС; лібералізації податкової системи як складової державного регулювання; реформування мит­но-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокре­ма Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

На заключному етапі (2013—2015 роки) планується закріпити здобуті результати — реформувати систему адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів) і привести податкову систему України у відповідність зі стандартами ЄС.

На нашу думку, чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступально у часі.

Очевидно, ця стратегія має включати мету і засоби її досягнення.

 Ключовим питанням податкової реформи є встановлення оптимуму - найкращих ставок окремих видів загальнодержавних податків, а також

Прогноз наслідків здійснення реформи:

 1. Поступове зниження податків є перш за все фактором зростання сукупного споживання. Поступовість зростання останнього дозволить мінімізувати вплив зростання попиту на поточне підвищення цін та процентних ставок. Окрім того, само собою зменшення непрямого податкового навантаження має покращити грошово-платіжну ситуацію і знизити ризики кредитування, що, своєю чергою, сприятиме деякому зниженню позичкових ставок.

2. Зниження рівня податкових вимог до суб’єктів господарювання та вирівнювання розподілу між ними податкових зобов’язань стане поштовхом до збільшення інвестиційного попиту та активізації накопичення національного й міжнародного капіталу в українській економіці, а також створить умови для кращого ринкового його розподілу між секторами, виробництвами, видами бізнесу.

3. Приріст оборотного капіталу підприємств та зростання заощаджень громадян, що стане результатом зниження податкового тягаря, сприятиме покращенню розрахунків, зменшенню прострочених заборгованостей та додатковому збільшенню кредитних ресурсів економіки. Це стане причиною зниження банківських позичкових ставок і розширення кредитування тих секторів економіки, для яких сьогоднішні умови є дискримінаційними (зокрема для нового бізнесу, інновацій, малого і середнього підприємництва тощо).

4. Зниження податкових вимог до підприємств до прийнятного рівня значно розширить базу оподаткування як за рахунок детінізації бізнесу, так і внаслідок активізації процесу створення нових підприємств та мультиплікативного збільшення комерційних операцій.

5. Фактори зростання реального ВВП України та збільшення частки оподаткування доходів підприємств і сімей дозволить значно збільшити загальні доходи бюджету та Пенсійного фонду держави.