НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ
Основним законодавчим актом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників є Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. зі змінами та доповненнями [70].
Згідно цього Закону основними принципами побудови системи оподаткування є: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов’язковість; рівнозначність і пропорційність; рівномірність сплати; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість, економічна обґрунтованість; компетенція; єдиний підхід і доступність.
Першочерговим серед них є принцип стабільності, який відображає наступні аспекти:
- Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
- Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкові платежі) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.
- Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
- Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Крім того, загальні положення Закону містять у собі поняття податку і збору (обов’язкового платежу), визначення платників та системи їх обліку, об’єктів оподаткування, порядку встановлення податкових ставок, порядку зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. Також тут чітко розмежовані права, обов’язки, відповідальність за порушення податкових законів, платників податків і зборів (обов’язкових платежів); обов’язки банків та інших фінансово-кредитних установ.
В Законі України “Про систему оподаткування” виділено два види податків та зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України: загальнодержавні та місцеві.
В ст.14 визначено дев’ятнадцять загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів), ст.15 розмежовує два місцевих податки та чотирнадцять місцевих зборів (обов’язкових платежів). Закон конкретно вказує, що джерела сплати встановлюються відповідними законами про податки і збори (обов’язкові платежі), а інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємства і відрахування до них здійснюються на добровільних засадах. Сплата податків і зборів (обов’язкових платежів) проводиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Податки і збори (обов’язкові платежі, які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт , послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності. Законом також передбачено усунення подвійного оподаткування, міжнародні договори, контроль за справлянням податків і зборів (обов’язкових платежів).
Кожен вид податків має свої специфічні риси, тому, кожен з них регулюється окремими законодавчо - нормативними документами.
Визначення платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентує Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР [68].
Визначення об’єкта оподаткування акцизним збором, платників та порядку обчислення акцизного збору регламентується Декретом Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26.12.1992 р. № 18-92 [57].
Визначення платників податку на прибуток , об'єкту, бази та ставок оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентує Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР [63].
Визначення платників податку з доходів фізичних осіб, об’єкта оподаткування, ставок податку, порядку нарахування, утримання та сплати податку до бюджету, особливостей нарахування та сплати окремих видів доходів, порядку сплати податку до бюджету, осіб відповідальних за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету, порядку подання річної декларації про майновий стан і доходи, забезпечення виконання податкових зобов’язань та відповідальність дає Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV [67].
Визначення платників державного мита, об’єктів справляння державного мита, розмірів ставок державного мита, порядку зарахування державного мита до бюджету, порядку сплати державного мита, відповідальності за правильність справляння державного мита регламентується Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93.
Встановлення податку з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах визначається Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 р. № 1963-XII [66].
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлено Законом України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. N 2535-XII [65].
Визначення платників податку на промисел, об’єкту оподаткування, ставки податку, порядку сплати та зарахування податку, обов’язків та відповідальності дає Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” від 17.03.1993 р. № 24-93.
Порядок яким встановлюються єдині правила обчислення і справляння збору за геологорозвідувальні роботи , виконані за рахунок державного бюджету затверджено Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геолого - розвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету , та його справляння” від 29.01.1999 р. № 115.
Порядок який визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” від 01.03.1999 р. № 303.
Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР визначає порядок справляння та використання збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб’єктами підприємницької діяльності визначає Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР [64].
Механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі встановлено Законом України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 р. № 320-XIV [72].
Порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства встановлено Законом України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.1999 р. № 587-XIV.
Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов’язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України визначено Законом України “Про радіочастотний ресурс України” від 01.06.2000 р. № 1770-III.
Визначення видів місцевих податків і зборів, їх граничних розмірів та порядку обчислення і спрямування на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування регламентує Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 р. № 56-93 [62].
В Україні з 1991 року ведеться тяжка, повсякденна праця по вдосконаленню нормативно-правової бази нашої держави. Податкова політика країни підсилена цілою низкою декретів, законів, указів та постанов, є ще недосконалою, майже всі податки і збори на даному етапі знаходяться в стадії формування та розвитку, про що свідчить прийняття Верховною радою не одноразово Закону України “Про внесення зміни до Закону України”.
Податкова політика України знаходиться на стадії формування та розвитку. Проблема розвитку та реформування системи оподаткування України в даний час є актуальною , що підтверджується наявністю значної кількістю думок та наукових праць з даного питання .
На думку А.І. Крисоватого, із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку з метою побудови ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн з розвинутою ринковою економікою. Застосування такої класичної системи в умовах перехідного періоду України призвело до виникнення низки суттєвих проблем:
- збільшується кількість збиткових підприємств;
- зростає безробіття;
- ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні
Зумовлено це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишається однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України [32].
За визначенням А.М. Соколовської , характерною особливістю чинної податкової системи в Україні є її недосконалість і нестабільність [78].
Не завжди заходи щодо створення міцної фінансової системи приводять до позитивних результатів. Для фінансового забезпечення вирішення соціальних завдань надзвичайно важливе значення має зниження темпів інфляції , досягнення бездефіцитності державного бюджету, збільшення обсягів мобілізації податків і зборів.
Результативність такої роботи багато в чому визначає чинна система платежів до державного та місцевого бюджетів. У цьому випадку йдеться насамперед про систему, яка забезпечує формування доходів бюджету і характеризується мінімальною кількістю каналів мобілізації коштів до централізованого фонду держави, простотою обчислення податків, стимулюючим впливом на розвиток бізнесу і підвищенням ефективності виробництва, гармонійним поєднанням усіх її складових. Тому система оподаткування України потребує реформування, чіткої спланованості, системності та прогнозованості. Адже загальновідомо, що ефективне господарювання і соціально-економічний розвиток країни неможливі без державного регулювання виробництва та розподілу благ, а одним з найпотужніших механізмів соціально-економічного стимулювання є податки.
На думку І.М. Бурденка, реформування податкової системи України в умовах переходу від командно - адміністративної до державно-громадської форми управління передбачає не тільки трансформацію певних механізмів адміністрування податків, а насамперед зміни у свідомості громадян, їхньому ставленні до сплати податків. На ухвалення Податкового кодексу очікують не лише фахівці - економісти , юристи, соціологи, а й пересічні громадяни, сподіваючись на закріплення в “економічній конституції”, зокрема принципу справедливості оподаткування, поєднання інтересів держави з інтересами платника. Робота над доопрацюванням Податкового кодексу триває [5].
Н.М. Деєва стверджує, що наближення податкового законодавства України до законодавства ЄС і норм СОТ потрібне більше самим українцям. Це сприятиме не лише швидкій інтеграції України до Європейської спільноти, а й зміцнить довіру до неї з боку іноземного інвестора. Адже у цивілізованому діловому світі звикли грати за рівними і прозорими для всіх правилами, зокрема і податковими. Вітчизняні промисловці та підприємці також прагнуть жити у державі, якій можна довіряти, і працювати за податкової системи, яка стимулювала б розвиток бізнесу [12].
Як зазначає А.М. Соколовська, серйозною проблемою для України залишається проблема дотримання норм законів, причому на рівні не лише платників, а й вищих органів влади. Більше того, витоки правового нігілізму в суспільній свідомості містяться у площині порушення норм законодавства владними структурами . Зокрема, Верховна Рада неодноразово порушувала ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” в частині необхідності внесення змін і доповнень до чинних законів не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. До таких що найчастіше порушуються , можна віднести також положення ст.1 зазначеного Закону, згідно з яким ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) , за винятком особливих видів мита, і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися і змінюватись іншими законами України , крім законів про оподаткування. Процес становлення податкової системи України ускладнюється внаслідок неузгодженості дій різних гілок влади, протистояння їх, яке стало однією з причин гальмування позитивних економічних та фінансових змін, своєчасного розгляду та ухвалення важливих законів з питань оподаткування, Податкового кодексу України [79].
На думку В.Л. Андрущенка , податкове законодавство в Україні часто суперечить іншим нормам права, зокрема, цивільного , кримінального, господарського. Якщо ми рухаємось до ЄС , то маємо це чітко усвідомити. Ухваливши податковий кодекс, ми повинні всі розбіжності врегулювати. Насамперед маємо подбати , щоб в Україні зріс рівень добровільної сплати податків за рахунок спрощення великої кількості податків, особливо непродуктивних [1].
В той же час у Державній податковій адміністрації України задоволені темпами та масштабами реформування українського податкового законодавства у зв’язку із вступом до СОТ. Зі слів директора Департаменту масово - роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА України Віктора Косарчука, податкові нормативи в Україні не з простих і багато в чому суперечили вимогам СОТ. Чого лише вартий період порушень правил, коли податкові зміни вносились менш ніж за шість місяців до набрання ними чинності. Але наразі більшість податків на рівні адміністрування уже врегульовано .
Отже, аналізуючи вище вказаний матеріал, можна зробити висновок, що, незважаючи на різні точки зору, більшість авторів сходиться в одному - існуючу податкову систему необхідно реформувати і робити це потрібно негайно.
