ВИЗНАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (далі ПБО 7). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності основних засобів необхідно враховувати вимоги інших ПБО:
- ПБО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;
- ПБО 2 “Баланс”;
- ПБО 9 “Запаси”;
- ПБО 14 “Оренда”;
- ПБО 15 “Дохід”;
- ПБО 16 “Витрати”;
- ПБО 19 “Об’єднання підприємств”;
- ПБО 21 “Вплив змін валютних курсів”, а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
Норми ПБО 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).
Норми ПБО 7 не поширюються на невідтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (наприклад, облік оренди).
Згідно з ПБО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:
Об’єкт основних засобів визнається активом, коли:
· існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і
· його вартість може бути достовірно визначена.
Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:
· матеріальність (мають матеріальну форму);
· призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);
· термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Наприклад, у деяких галузях машинобудування (суднобудування) операційний цикл більше року. Для виробництва використовуються спеціальне обладнання, оснастка, які придбані (виготовлені) для виконання даного конкретного замовлення і мають строк корисної експлуатації більше року, але менше операційного циклу. В даному випадку, вартість такої оснастки буде віднесена на витрати при введенні в експлуатацію.
Додатковий критерій визнання – критерій вартості – використовується при виділенні тільки однієї групи основних засобів: малоцінних необоротних матеріальних активів, які обліковуються на рахунку 112. Відповідно до ПБО 7 підприємства можуть самостійно установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. До основних засобів, які визнані малоцінними, підприємства можуть застосовувати спрощені методи нарахування амортизації.
Одиницею обліку основних засобів, відповідно до ПБО 7, є об’єкт основних засобів.
Об’єкт основних засобів – це:
- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або
- окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи
- відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або
- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.
Наприклад:
1) літак і його двигуни можуть відображатися в обліку як окремі зношувані активи, оскільки вони мають різні терміни корисного використання;
2) будівля складається з різних конструктивних елементів, які мають різний строк експлуатації, наприклад:
- система опалення – 20 років корисної експлуатації,
- дах – 15 років корисної експлуатації,
- основна конструкція – 40 років корисної експлуатації.
Підприємство може обліковувати кожен конструктивний елемент як окремий об’єкт основних засобів, або може прийняти рішення відображати будівлю як один об’єкт основних засобів виходячи з принципу матеріальності.
У деяких випадках доцільно об’єднати окремі незначущі об’єкти (ливарні форми, інвентар, бібліотечні фонди), які надійшли одночасно та мають однаковий строк корисного використання, та застосовувати критерії до сукупної вартості.
Об’єкти основних засобів, які не відповідають критеріям визнання активу, мають бути списаними з Балансу підприємства і відображатися у складі витрат періоду або за балансом.
Об’єкти основних засобів, отримані в операційну оренду, відображаються підприємством за Балансом на рахунку 01 “Орендовані необоротні активи”.
За принципом превалювання сутності над формою основні засоби, отримані у фінансову оренду, будуть визнані у складі власних активів і відображені на відповідному рахунку (10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи”).
Об’єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті до монтажу, у довірче управління, обліковуються на позабалансовому рахунку 02 “Активи на відповідальному зберіганні”.
Основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку і строки, передбачені для власних основних засобів.
