9. Організація договірної політики підприємства
Договір є регулятивним механізмом, основою для ділового співробітництва. Саме тому особливо важливе значення має досконале оформлення договору як з юридичної, так і з економічної точки зору. У цілому, в процесі виконання договору бухгалтер зобов'язаний слідкувати за дотриманням його умов, відображаючи в бухгалтерському обліку зміни й підсумковий стан майна та джерел його утворення, зумовлені виконанням цього договору, а також здійснювати економічну оцінку результатів виконання договору.
Із затвердженням Господарського та Цивільного кодексів України господарюючі суб'єкти отримали можливість вибору оптимального (з точки зору оподаткування та бухгалтерського обліку) варіанту виду та умов договору для оформлення конкретної господарської операції. Досягти найкращого поєднання обраних умов та виду договору можливо за умови розробки гнучкої договірної політики підприємства та вмілого її застосування.
Існують різні підходи науковців до трактування поняття "договірна політика":
договірна політика - комплекс рішень у сфері моделювання правової форми господарських операцій, що здійснюється за допомогою вибору виду та умов договору, що юридично їх оформлює, які приймаються з метою досягнення господарюючим суб’єктом економічних вигод;
договірна політика - зміна умов господарських договорів з метою досягнення бажаного фінансового результату або визначення певної структури активів підприємства”.
Під договірною політикою будемо розуміти сукупність дій, спрямованих на облікове моделювання правової форми господарських операцій та їх результатів залежно від вибору виду та умов господарських договорів для забезпечення отримання суб'єктом господарювання економічних вигод.
Розроблена договірна політика підприємства не може виходити за межі чинного законодавства, але допустимим для конкретного підприємства є вибір її елементів з- поміж дозволених. Слід враховувати, що як у міжнародному, так і в національному законодавстві існують допустимі варіанти виду та умов договору. Кожен із зазначених рівнів формування договірної політики повинен документально закріплювати ті чи інші положення та передбачати відповідальність за їх невиконання. Так, на міждержавному рівні положення договірної політики закріплюються шляхом ратифікації договорів про міжнародне співробітництво, на державному рівні - шляхом прийняття відповідних нормативних актів. На рівні підприємства договірна політика документального закріплення не отримала. Підприємства, керуючись положеннями нормативних документів, які регулюють договірні відносини, повинні самостійно формувати договірну політику. Тому логічною є необхідність розробки внутрішнього розпорядчого документу, в якому б закріплювалися основні положення щодо вибору виду та умов договорів на рівні підприємства - Положення про договірну політику підприємства.
Разом з Положенням про облікову політику Положення про договірну політику забезпечить досягнення оптимальних результатів діяльності підприємства.
Складові Положення про договірну політику обираються підприємством самостійно. Вони можуть бути такими:
- Призначення договірної політики, принципи її реалізації, законодавство, на підставі якого розробляється договірна політика, обов'язки керівника підприємства та керівників структурних підрозділів, які беруть участь в договірній роботі підприємства, щодо розробки та реалізації договірної політики.
- Організаційні положення: інформація щодо осіб, відповідальних за
організацію договірної політики; переліку осіб, які візують договір, беручи тим самим на себе відповідальність за негативні наслідки у випадку його неналежного виконання; відповідальність особи, яка підписує договір без наявності на ньому обов'язкових віз; перелік і відповідальність осіб за неналежне виконання договору та контроль за його виконанням з розмежуванням їх повноважень.
• Технічні положення: інформація щодо розроблених на підприємстві типових форм договорів; обов’язкових реквізитів візи; журнал реєстрації договорів; графік руху договорів; символіка (щодо обробки документів).
• Умови здійснення гарантійного ремонту; мінімальне та максимальне значення: знижки, які можуть надаватися; штрафи, які можуть стягуватися або сплачуватися; обсяг реалізації у натуральних і вартісних вимірниках, ціни та методика їх встановлення із зазначенням відповідальних осіб
Перейти на перелік питань з Організації обліку
