Шпаргалка

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Для забезпечення виконання бюджету, що сьогодні є чималою проблемою для України, необхідно побудувати раціональне оподаткування фізичних осіб? 3 переходом до ринкової економіки, розвитком різних форм привласнення ставиться завдання — перебудувати систему оподаткування на демок­ратичних засадах, властивих розвиненим правовим державам. Ці засади передбачають забезпечення реальної рівності усіх громадян як платників подат­ків незалежно від того, з якою формою власності пов'язана їхня діяльність, що потребувало відмови від практики оподаткування доходів різних категорій плат­ників за різними податковими ставками.

Першим кроком у реалізації такого завдання став Закон "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства", який передбачав застосування до означених категорій платників різних шкал особистого прибуткового податку і рівні за величиною доходи оподатко­вувалися за однаковими ставками. З розвитком форм власності з'являються й нові види діяльності, відповідно нові види особистих доходів, з яких знімають­ся обмеження і заборони на зростання. Визнається законною і розширюється сфера отримання доходів, пов'язаних не з працею, а з фінансовими операція­ми, операціями з нерухомістю. [19,с.135]

22 травня 2003 року Верховна Рада України нарешті прийняла принципово І новий у системі оподаткування закон, який серйозна диференціював правила оподаткування фізичних осіб залежно від виду доходу. Цей документ містить чи­мало новаторських позицій, які стосуються кожного громадянина, оскільки йдеться в ньому про запровадження радикально нових схем і принципів в опо­даткуванні доходів фізичних осіб.

З 1 січня 2004 року законодавчий простір нашої держави керується новими правилами оподаткування доходів фізичних осіб

Головцокгметою прийнятої сучасної системи законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб є істотне зниження податкового тиску через зменшення ставки податку та розширення бази оподаткування. Закон, працю­ючи на принципи зменшення податкового тиску та розширення бази оподатку­вання, всебічно сприяє збереженню захисту бюджетних інтересів. Закон досить великий і складний, у багатьох випадках оподаткування є диференційованим і залежить від низки умов. Деякі статті припускають можливість суб'єктивного підходу до тлумачення процесу оподаткування доходів фізичних осіб.

Більшість учених-економістів вважає, що податок на доходи фізичних осіб виконує функцію розподілу доходів громадян. Тому переважна більшість дискусій під час розроблення та прийняття Закону виникала при визначенні опти­мальної ставки, за якою б оподатковувалися доходи кожного пересічного грома­дянина України. Найочікуваніше й приємне у Законі — встановлення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб. З 1 січня 2004 року до 31 грудня 2008 ро­ку вона становитиме 13%, а з 01.01.2009 року — 15%. Проте окремі види специ­фічних доходів оподатковуватимуться за своїми ставками. Так, максимальну ставку податку — 26% (з 1 січня 2009 року — 30%) — встановлено для доходів нерезидентів) доходів, отриманих як призи, а також у вигляді спадщини від спадкодавця-іноземця. Тобто запропоновано змінити систему оподаткування з прогресивної на пропорційну.

Зниження ставки не могло не позначитися на розмірі сплачуваного податку, тому законодавці значно розширили перелік доходів, які оподатковувати­муться, щоб розширити базу оподаткування. Внаслідок чого багато доходів з не­оподатковуваних (повністю або частково) перетворилися на оподатковувані.

При оподаткуванні доходів у вигляді заробітної плати від нарахованої заро­бітної плати відніматимуться суми пенсійного збору або внесків до фондів за­гальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляються за рахунок доходу найманого працівника. З 1 січня 2004 року знову повертаємося до оподаткування дивідендів. Утримуватиметься податок на доходи за загальною ставкою оподаткування. Податок на дохід доведеться тепер платити і з процен­тів за депозитами, що в кінцевому підсумку призведе до тимчасової напруги у банківській системі, пов'язаної із залученням депозитів юридичних і фізичних осіб. Причому ставка податку для цього виду доходів становить 5%. Щоправда, згідно з перехідними положеннями Закону оподатковуваними такі проценти стануть лише з 2007 року.

На особливу увагу заслуговують нові правила оподаткування доходів при продажу громадянами власного майна. Раніше-діяв простий механізм, за якого сплата держмита при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу май­на звільняла громадянина-продавця від прибуткового податку. Отож, продаючи рухоме майно, доведеться сплатити податок за загальною ставкою 13% (з 1 січ­ня 2009 року — 15%). І лише в разі продажу легкового автомобіля, мотоцикла,, моторолера або моторного (вітрильного)-човна сплата держмита, як і раніше, звільняє від сплати податку з доходів від продажу. [22,с.70]

Досить радикальних змін зазнали положення Закону і щодо продажу нерухомого майна. З 2007 року багатьом власникам нерухомого майна, продаючи його, доведеться сплатити істотні суми податку, розмір якого залежатиме від площі нерухомого майна, а також від того, коли придбано таке майно: до наб­рання чинності Законом чи після. Так, якщо продається нерухоме майно, що перебувало у власності громадянина на 1 січня 2004 року, податок сплачува­тиметься за ставкою 5% від суми доходу від продажу, однак якщо громадя­нин продає об'єкт нерухомого майна не частіше одного разу на рік, то з пло­щі 100 квадратних метрів податок сплачується за ставкою 1%, і лише із суми перевищення — за ставкою 5%. Якщо ж нерухоме майно придбано після 1 січ­ня 2004 року, ставка податку при продажу становитиме 13%, однак при справ­лянні податку враховуватимуться витрати на його придбання (будівництво), тобто податок сплачуватиметься з різниці між доходами та витратами. Окремо виділено, якщо об'єкт нерухомого майна продається не частіше одного разу на рік, такий прибуток перераховуватиметься у бік зменшення залежно від термі­ну, протягом якого він перебуває у власності громадянина, і прибуток змен­шується на 10% за кожний рік володіння нерухомим майном, починаючи з дру­гого календарного року.

Із доходу у вигляді спадщини необхідно буде сплачувати податок на доходи з 1 січня 2007 року і об'єктом визначено різні форми спадщини: кошти, рухоме та нерухоме майно. Як і щодо багатьох інших видів доходу, стосовно отриманої спадщини, забезпечено диференційований підхід: ставка податку залежить від ступеня родинності одержувача зі спадкодавцем та виду одержуваної спадщини. За мінімальною ставкою — 0% — оподатковуються основні види спадщини, от­римані від чоловіка (дружини). В разі, якщо спадщину отримано від спадкодавця-нерезидента, то величина ставки податку становитиме подвійний розмір за­гальної .ставки оподаткування.

Закон зберігає чинну систему оподаткування для приватних підприємців, але доходи підприємців, які надають послуги (виконують роботи) на регуляр­ній основі упродовж більше ніж одного місячного періоду, оподатковуються як заробітна плата. Відповідно до Закону після набрання ним чинності до прийняття спеціального закону про оподаткування фізичних осіб-підприємців дія­тимуть відповідні норми Декрету "Про прибутковий податок з громадян" (його розділу IV).

Розглядаючи початковий період становлення власне нині чинної системи оподаткування фізичних осіб у контексті прийнятого Закону, можна з упевненістю говорити не стільки про економічний, як про соціальний ефект на почат­ковому періоді його застосування. Адже поряд із зниженням ставки податку до 13 (15)% збільшується місячний неоподатковуваний мінімум        (17 грн.), який за­мінюється соціальною пільгою в розмірі мінімальної заробітної плати, що знач­но підвищує реальні грошові доходи населення та сприяє поліпшенню добро­буту середньостатистичного українця. Зарплату, яка оподатковувалася з раніше діючою прогресивною шкалою з верхньою межею аж у 40%, тепер вигідно й без­печно оподаткувати за новою ставкою — 13 (15)%. Це серйозне зниження, яке має позитивно вплинути на розмір офіційної зарплати.

Більше того, для окремих категорій громадян, наприклад, дія одиноких матерів, чорнобильців, інвалідів, що важливо, неоподатковуваний мінімум може дорівнювати 150 і навіть 200% мінімальної заробітної плати. Щоправда, є одне істотне застереження: соціальна пільга діятиме лише стосовно тих громадян, в яких місячна зарплата не перевищує 140% прожиткового мінімуму для праце­здатної особи, округлених до найближчих десяти гривень (на сьогодні це стано­вить 510 грн.). Варто зазначити, що повну дію статей Закону, які спрямовані на підтримку малозахищених груп населення, можна буде відчути лише з 2009 ро­ку, оскільки розмір соціальної пільги збільшуватиметься поетапно, і тільки по­чинаючи з 2009 року досягне 100%. Це пов'язано з частковим компенсуванням місцевим бюджетам втрати від зниження ставки податку.

Таким чином, фізичні особи, праця яких високооплачувана і які сьогодні із 17 грн. податок не сплачують, з 1 січня 2004 року будуть позбавлені й цієї можливості. Зате для громадян із зарплатою у межах 140% прожиткового мінімуму неоподатковувана соціальна пільга матиме велике значення. Не можуть скорис­татися соціальною пільгою і приватні підприємці, причому незалежно від роз­міру одержуваних доходів. [23,с.30]

Стало уже звичним, що заміна прогресивної шкали фіксованою ставкою по­датку не звільняє роботодавця від необхідності проведення перерахунку подат­ку. Така необхідність пояснюється наявністю соціальної пільги. Обов'язок річ­ного перерахунку покладається на роботодавця, за місцем роботи в якого працівник користується соціальною пільгою.

Великим доробком у напрямі удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб, наближення цієї системи до західноєвропейських стандартів стало вве­дення такого нового поняття в оподаткуванні громадян як "податковий кредит". До податкового кредиту входять різні виплати, здійснені громадянином протя­гом року. Наприклад, частина витрат на оплату освіти, лікування, на благодійність, сплата процентів за іпотечним кредитом тощо. Так, важливо, що на суму податкового кредиту платник зможе зменшити свій річний оподатковуваний до­хід, чим досягається зменшення податкового тиску на платника. Щоправда, поряд із перевагою цього доповнення існують обмеження стосовно формування податкового кредиту, які охоплюють багато видів витрат, що включаються до податкового кредиту, і які лімітуються (наприклад, витрати на освіту належать до податкового кредиту з розрахунку уже згадуваних 140% прожиткового міні­муму за кожний місяць навчання протягом року).

Отже, це нововведення дасть змогу багатьом фізичним особам істотно змен­шити суму податку до сплати за рахунок життєво необхідних витрат, хоча уск­ладнить декларування й розрахунок податку, бо платникам доведеться збирати розрахункові документи і вести облік доходів та витрат.

Розглядаючи систему пільг нового Закону, можна дійти висновку про скорочення підстав для їх застосування та обмеження умов їхньої дії. Так, раніше до сукупного оподатковуваного доходу громадян не включалися будь-які випла­ти на поховання, у тому числі ті, що надаються за рахунок як юридичних, так і фізичних осіб. Тепер відповідно до пп. 4.3.21 Закону до загального місячного оподатковуваного доходу не включається сума коштів або вартість майна (пос­луг), що надаються як допомога на поховання:

а) будь-якою фізичною особою чи благодійною організацією;

б) працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) в розмірі, що не перевищує подвійного розміру суми, встановленої пп. 6.5.1 Закону, тобто подвійного роз­міру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого на 1 січ­ня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближ­чих 10 грн. Сума перевищення оподатковується в загальному порядку, тобто за ставкою 13%.

Нововведення не оминули й порядку оподаткування вартості путівок. З 1 січня 2004 року вартість путівки, її частини, що придбавається за рахунок коштів працедавця, входитиме до загального місячного оподатковуваного доходу працівника — одержувача путівки. Винятком є путівки, що надаються йому безплатно або зі знижкою у розмірі такої знижки професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку — члена такої Профспілки, або за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон про податок із доходів відчутно вплинув на доходи власників корпо­ративних цінних паперів, оскільки відсутня пільга щодо сум дивідендів, оподат­кованих при їх виплаті відповідно до п. 7.8 Закону про податок на прибуток. От­же, при виплаті дивідендів емітент — податковий агент має утримати податок з доходу (за рахунок дивідендів) за ставкою 13%.

Приємним нововведенням стала поява в Законі про податок із доходів пільги у вигляді неоподаткування з доходів коштів або вартості майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування фізичної осо­би її працедавцем за рахунок коштів, що залишаються після оподаткування прибутку такого працедавця, за наявності відповідних підтверджувальних докумен­тів. Недолік цього механізму полягає в тому, що працедавець не може долучи­ти суму такої допомоги до складу валових витрат.

Великими втратами для пересічного сільського мешканця стало скасуван­ня установленої Декретом пільги, пов'язаної із закупівлею сільськогосподарсь­кої продукції в населення. Саме це нововведення зведе до мінімуму можливість останніх поліпшити своє матеріальне становище, отримуючи доходи від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній та садовій ділянках продукції рослинництва й бджільництва, худоби, кролів, нут­рій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сировому вигляді та у вигляді первинного перероблення. Із набранням чинності Законом про податок з доходів ця пільга не взята до уваги: такий вид доходів у "пільговому" п. 4.3 цього Закону не згадується.

Соціально-економічна політика держави має спрямовуватися на розв'язання соціальних проблем. Запровадженням пільг в оподаткуванні доходів фізич­них осіб поряд із розширенням бази оподаткування дасть змогу здійснювати ре­гулювання соціальних процесів у країні,

Податок на доходи фізичних осіб змінюється автоматично залежно від зміни валового внутрішнього продукту, тому цей податок належить до так званих вмонтованих макроекономічних стабілізаторів. Його дію засновано на власти­вості цього податку у період економічного піднесення зростати вищими темпа­ми, ніж збільшуються особисті доходи, а в період економічної кризи зменшува­тися швидше, аніж падають доходи.

Такі важливі зміни, безперечно, матимуть вагомий вплив на формування до­хідної бази бюджетів усіх рівнів, особливо у перший рік дії нового законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб. Як свідчить практика, особливо відчутним буде скорочення податкових надходжень первинної ланки бюджетної системи — переважної більшості сільських та селищних рад, де прибутковий по­даток посідав вагоме місце у надходженнях до бюджету. Саме тому надання кон­сультативних послуг та підготовка роз'яснень з методологічних питань; навчан­ня фахівців державних податкових інспекцій роботі з платниками в умовах динамічного законодавчого поля; щоденний аналіз причин та оцінка фактів по­рушень податкового законодавства фізичними особами; Організація та проведен­ня семінарів, нарад фахівців податкових інспекцій з питань оподаткування дохо­дів фізичних осіб, їхнього майна та іншого; здійснення документальних перевірок з питань повноти обчислення та своєчасності перерахування податків і зборів; звернення уваги на факти приховування та заниження сум податків; тісна взаємодія з органами державної влади у процесі наповнення бюджетів органів місцевого самоврядування; всебічна організація й аналіз використання інформа­ційного фонду ДРФО, інших джерел інформації для пошуку додаткових джерел надходжень, розширення бази оподаткування, планування та підвищення резуль­тативності контрольно-перевірної роботи, звірки даних податкової звітності має стати головним у роботі податкових органів у напрямку розширення податкової бази оподаткування доходів фізичних осіб. [30,с.4]

У процесі адміністрування податків слід проводити роботу щодо збільшення кола платників податку юридичних та фізичних осіб, а також підприємств й організацій, які зменшили обсяги перерахування податку, але звітують з прибут­ками, збільшили чисельність найманих працівників чи обсяг робіт.

Поміркована ставка оподаткування доходів фізичних осіб насамперед спрямована на підвищення правової культури у платників податків. Вона поліпшить думку й ставлення громадян до податкового законодавства, допоможе їм усвідо­мити обов'язковість сплати податків. В умовах активного утворення приватного сектору економіки України застосування максимальної ставки оподаткування в розмірі 15% (13%) створить також сприятливіші умови для розвитку підприєм­ницької діяльності громадян.

Запропоновану схему оподаткування доходів як від основної, так і неоснов­ної діяльності можна вважати позитивним кроком ще й тому, що ефективність нинішньої верхньої ставки прибуткового податку в розмірі 40%, як свідчить ба­гаторічний досвід, була дуже незначною. Відчутне зниження податкового тяга­ря — це один із найефективніших економічних методів виведення з тіні як знач­ної частини підприємців, так і фінансових ресурсів. Тому держава насамперед покладає певну надію й на виконання податкових зобов'язань з боку суб'єктів тіньової економіки, а отже, очікується реальне розширення бази оподаткуван­ня, що компенсує зменшення надходжень податку на доходи фізичних осіб до бюджету від зниження ставок оподаткування.

Оподаткування доходів фізичних осіб як одне з основних джерел формуван­ня місцевих бюджетів та інструмент розподілу частини знову створеної вартос­ті між органами місцевого управління і найманими працівниками потребує пос­тійного удосконалення, а тому нова система оподаткування доходів фізичних осіб спрямована на максимальне залучення до оподаткування доходів, зважаючи й на інтереси платників податків.

Майбутнє України як держави з визначним вектором інтеграції в європейську спільноту потребує вироблення відповідних підходів до вдосконалення податкової системи країни задля економічного зростання

Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. І Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, не враховуючи особливості  перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення і системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання.

На сьогодні, найбільш актуальним залишається податок з доходу фізичних осіб.

Розроблена система переходу від прогресивного до пропорційного оподаткування безпосередньо для України, початково, була успішно реалізована в Росії.

Проте, навіть такі конструктивні кроки не дозволили в повній мірі мінімізувати тінізацію сектору оподаткування фізичних осіб.

Зважаючи на те, що в Україні 40% населення отримують біля 80% усіх прибутків в країні, що відображено на кривій Лоренца (рис. 3.1.), можливим є висновок про доцільність диверсифікації ставки оподаткування.

Рис. 3.1. Крива Лоренца

Вісь „Категорії населення", при пропорційному розподілі (по 20% в кожній групі), можна структурувати наступним чином: ,.3а межею бідності"; „Бідне"; „Нижче середнього"; „Середнє"; „Забезпечене населення".

Відповідно до вище наведеного графіку, на якому відображено розподіл ВВП (або загального прибутку) між певними категоріями населення, чітко простежується нерівномірність у прибутках громадян. [34,с.30]

Говорячи про оподаткування доходу фізичних осіб слід згадати про регресивну систему оподаткування, відповідно до якої, більший заробіток дасть можливість менше сплачувати податку законним шляхом. Це дозволить мінімізувати тінізацію економіки в секторі доход)' громадян.

При обґрунтуванні даної теорії слід схематично відобразити податкову криву Лаффера (рис. 3.2.), згідно з якою є можливим визначити максимальну ставку податку, яка дозволить максимізувати надходження до бюджету та мінімізувати можливі втрати від тінізації доходів.

У відповідності до податкової кривої Лаффера, застосованої до податкової системи України, найбільш ефективною та максимально результативною ставкою податку застосовуємого при оподаткуванні доходу фізичних осіб є 35%. Ставка вища за 35% призведе до тінізації прибутку, а ставка податку менша за 35% спричинить можливість втрат надходження до державного бюджету.

Рис. 3.2. Податкова крива Лаффера

Отже, максимальна ставка податку в регресивній системі оподаткування повинна станови] не більше 35% в прогресії.

Для того, щоб визначити  оптимальний ліміт заробітної плати, вище   якої буде застосовуватись оподаткування по регресії слід би було використати офіційну статистику.

Використання офіційних щорічних статистичних даних дозволило б безпроблемно змінювати „лімітоване значення", виходячи з якого і застосовувалося б регресія оподаткування Проте, на сьогодні, це не є можливим. Адже Україна, із можливим визнанням її країною : ринковою економікою, лише йде до цього, до можливості визначити не лише прожитковий мінімум, але й актуальні „лімітуючі рівні" розподілу доходу населення за наявними групами.

Виходячи із цього, найбільш доцільним є використання прожиткового мінімуму Використання саме цього показника, дозволить оптимізувати можливість некоректного розрахунку) “лімітуючого рівня” для використання методу регресивного оподаткування.

Застосування даного методу дасть стимул 40-ка відсоткам населення, які відносяться до категорій „середнє" та „забезпечене населення" і отримують біля 80-ти відсотків усього прибутку, отриманого громадянами України, до відображення справжніх (реальних) доходів, які досі знаходяться у тіньовому секторі. Дана група буде особисто зацікавлена у тому, щоб тіньові кошти - були оподатковані, адже від цього залежить як ставка податку, яку застосовуватимуть безпосередньо до них гак і, відповідно, можливість законного шляху зменшити суму коштів необхідної для сплати податку з доходу фізичних осіб.

Таким чином, стало б можливим запровадження гасла: „Бажаєте законним шляхом зменшити свої податкові зобов'язання, щодо сплати податку з доходу фізичних осіб - „покажіть" Ваш справжній заробіток. І бажане стане реальним!".

Проте, це лише „один бік медалі", а відповідно, є ще й інший - менш привабливий, а саме: необхідність сплати даного податку тими 60-ма відсотками громадян, які між собою поділяють лише 20% від загального прибутку. А це значить, що саме на них і припаде майже весь негатив від впровадження регресивної системи оподаткування. Чому саме на них?! А тому, що даний прошарок суспільства не зможе подолати встановленого лімітуючого рівня щомісячної заробітної плати, який і розподілятиме доход між методом прогресивного і регресивного оподаткування.

Сьогодні зрозуміло, що діюча податкова система України не повністю задовольняє потреби регулювання вітчизняного ринку. Саме тому на порядку денному гостро стоїть питання її реформування з метою вироблення сучасних механізмів впливу на відтворювальні процеси.

У сучасних умовах податкова політика Уряду України має формуватися таким чином, щоб податки одночасно та повноцінно виступали і в ролі надійного джерела наповнення бюджету, і в якості регулятора та стимулятора розширеного відтворення. [45,с.37]

Перш за все, на нашу думку, слід визначитися з пропорціями податкових вилучень з вартості створеного продукту. Частина, яка залишається в розпорядженні платника податку, повинна перебувати на рівні, за якого суб'єкт оподаткування не заперечуватиме «поділитися з державою». В цьому власне полягає одна з характеристик стимулюючої функції податків, яку часто не визнають. Досвід зарубіжних країн свідчить, що максимальний розмір вилучень за допомогою прямих податків не повинен перевищувати рівень 35-40% від обсягу додаткового продукту. В іншому випадку спостерігатиметься тінізація економічних оборотів. Однак, залишається невизначеним обсяг граничних вилучень доходів споживачів через непряме оподаткування. Поки-що в світі не існує методики його підрахунку, оскільки достеменно невідомі математичні пропорції впливу на платоспроможний попит населення щодо різних товарних груп. Разом з тим, гіпотетично можна передбачати, що вилучення доходів населення через непрямі податки впливає на обсяги платоспроможного попиту, через який справляє вплив на виробництво та пропозицію.

Актуальним сьогодні є також питання забезпечення іноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки. її запровадження дало б змогу збільшити обсяги економічних оборотів для подальшого розширення бази оподаткування. Одним з методів вирішення проблеми може стати звільнення від оподаткування прибутків, що інвестуються в межах України. Розширення легальних інвестицій, крім усього, створить широке конкурентне поле тіньовому сектору економіки та стимулюватиме його до легалізації.

Політика сприяння легалізації економічних оборотів на першому етапі, за нашим переконанням, беззаперечно має передбачати зниження ставок оподаткування. Одразу це не призведе до скорочення тіньового сектора і база оподаткування автоматично не зросте. Однак, паралельно застосувавши заходи податкової амністії, можна досягти очікуваних результатів. Принагідно слід відзначній, що в Україні було розроблено багато проектів законів про податкову амністію. Однак, всі вони мали вади трактування сутності цього юридичного терміну. Вважаємо за необхідне нагадати майбутнім законотворцям, що амністія - це звільнення від відповідальності, а не від зобов'язань, за невиконання яких здійснюється притягнення до відповідальності. Для успіху амністії, вона має провадитися в умовах зниження податкового тягаря (ставок та ін.), але не передбачати звільнення від зобов'язань взагалі. На задекларовані доходи та майно слід нараховувати податки, але на пом’якшених умовах (наприклад, згідно запровадженого оновленого законодавства). Для суб'єктів амністії це все одно матиме позитивні наслідки, оскільки:

- вони економлять кошти, сплачуючи податки не за ставками та умовами, що діяли на момент отримання доходів, а за більш ліберальними вимогами;

- сплативши менші податки, вони отримують право легалізувати свої доходи і майно без відповідальності за ухилення від оподаткування і провадити свою діяльність у подальшому відкрито, позбавившись від "неявних" витрат на "прикриття" тіньової діяльності.

Також, потрібно поширити дію амністії на суми пені, штрафних санкцій та адміністративних штрафів, що були нараховані раніше, інакше це створить умови, за яких амністія може бути не сприйнята як несправедлива. Адже за одні і ті ж порушення, що здійснені з невеликим розривом у часі, може або передбачатися, або не передбачатися відповідальність. Теж саме стосується і кримінальної відповідальності, накладеної раніше, та кримінальних справ, порушених до введення в дію цього закону. Виконання покарань, застосування санкцій та провадження справ мають бути припинені (звичайно, за умови дотримання суб'єктами процедурних вимог законодавства). Якщо ж суб'єкт відмовляється декларувати свої доходи та майно, то така відмова означає небажання суб'єкта легалізувати свою діяльність. У такому випадку не має сенсу зберігати за ним дію амністії.

Слід особливо підкреслити те, що проведення амністії в умовах дії старого податкового законодавства не матиме успіху ні за яких умов. Досвід країн, які проводили податкову амністію, доводить, що успішною вона була лише там, де супроводжувалася пом'якшенням умов оподаткування та послабленням податкового тиску. Країни, що не дотримувалися цієї умови, проводили  амністії по декілька разів і безуспішно (Португалія, Росія). Тому пропонується проведення амністії після введення в дію знижених ставок основних податків. Оскільки зниження вже торкнулося податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств, то обов'язковою умовою є перегляд норм справляння ПДВ.

Крім зниження ставок слід зазначити, що недостатнє виконання податками своїх регулятивних функцій пов'язане з відсутністю диференціації ставок. Логічною є пропозиція ряду дослідників щодо диференціації ставок податку на прибуток залежно від обсягів об'єкта оподаткування. У концепції реформування податкової системи України, підготовленій адміністрацією Президента, також закладено проект запровадження знижених ставок ПДВ (поряд зі стандартною). Однак, недоліком цього проекту є відсутність підвищеної ставки на предмети розкошу, яка компенсувала б втрати бюджету від застосування знижених ставок стосовно товарів першої необхідності.

Для розв'язання вищезгаданих проблем доцільно вжити заходів, які могли б удосконалити систему оподаткування, зокрема:

- зменшити податкове навантаження: Доцільно було б спробувати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимули для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва, спростить систему оподаткування. Зменшити ставку ПДВ і розширити базу оподаткування за умови скасування усіх пільг. За розрахунками експертів, при скасуванні лише деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16% без будь-яких втрат доходів. [54,с.4]

- зменшити державні видатки та вирівняти податкове навантаження;

- зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорішим. Прийняти Податковий кодекс, який має стати головним законодавчим актом, що регулюватиме усі податкові взаємини у суспільстві і застосовуватиметься до усіх податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджету, окрім тих, що підпадають під дію Митного кодексу України. Скоротити кількість податків.

- реформувати податкову систему не лише на загальнодержавному рівні, але й на регіональному рівні;

- змінити розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Величина неоподаткованого мінімуму 17 грн. (встановлена у жовтні 1995р.) на сьогодні залишається вихідною базою визначення грошових сум по тих чи інших платежах, а також штрафних санкцій і стягнень. Збільшення розміру неоподаткованого мінімуму збільшить доходи малозабезпечених верст населення, тим самим пожвавить сукупний попит.

- поліпшити адміністрування податків [4).

Для того, щоб реформування податкової системи було ефективним, необхідно також провести комплекс заходів по економічному зростанню країни, зменшенню інфляції, збільшенню сукупного попиту тощо.