Вітаю Вас, Гость! Реєстрація

Шпаргалка

Понеділок, 25 Вересень 2017

6.1. Сутність страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого проводять соціальний захист, охорону життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

–       проведення профілактичних заходів, спрямованих на усу­нення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запо­бігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застра­хованих, спричинених умовами праці;

–       відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захво­рювань;

–       відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахо­ваним і членам їхніх сімей.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпе­чення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Законодавство про страхування від нещасного випадку скла­дається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України*, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»* та інших нормативно-правових актів. Дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, ор­ганізаціях, незалежно від їхніх форм власності та господарюван­ня, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою само­стійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності. Основні принципи страхування від нещасного випадку:

–       паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

–       своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

–       обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єк­тів підприємницької діяльності;

–       надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

–       обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

–       формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

–       диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професій­ної захворюваності на кожному підприємстві;

–       економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліп­шенні умов і безпеки праці;

–       цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до Консти­туції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від нещасно­го випадку).

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застрахо­вані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа (працівник), на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках — застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застра­хованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавцем вважається:

–       власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

–       власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (конт­ракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підпри­ємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на вироб­ництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше як до досяг­нення 23 років, і отримує допомогу Фонду соціального страху­вання від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування проводять у безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків проводиться:

–       страхувальників-юридичних осіб — у десятиденний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єк­та підприємницької діяльності;

–       страхувальників-фізичних осіб, які використовують найма­ну працю, — у десятиденний строк після укладення трудово­го договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого визначається Фондом соці­ального страхування від нещасних випадків.

Перереєстрація страхувальників проводиться у терміни, ви­значені страховиком.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1)   священнослужителі, церковнослужителі та особи, які пра­цюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2)   особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3)   громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та докумен­том суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхуван­ня затверджує Кабінет Міністрів України.

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких може трапи­тися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціаль­них послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не пе­ребував у трудових відносинах з підприємством, на якому він за­хворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного за­хворювання розслідують у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допо­могу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за визначеними формами.

Нещасний випадокце обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи сере­довища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначає Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваже­ного центрального органу виконавчої влади.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється тільки або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням спеціально упов­новаженого центрального органу виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України. В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, яке не внесли до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

Страхування від нещасного випадку проводить Фонд соціаль­ного страхування від нещасних випадків — некомерційна само­врядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її правління, яка є юридичною особою.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страху­вання від нещасних випадків зобов'язаний у визначеному законо­давством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподі­яну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до від­новлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної пра­цездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраче­ного заробітку потерпілого;

г) пенсію за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

ґ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер уна­слідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподі­яння цієї шкоди потерпілому;

2)   організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3)   сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфіко­ваної першої невідкладної допомоги потерпілому в разі на­стання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захво­рювання;

4)   організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потер­пілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактич­них закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого віднов­лення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому, разом із відповідними службами охорони здоров'я, за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допо­моги, яка повинна охоплювати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому ліку­вально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

ґ) забезпечення потрібними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слухо­вими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубо-протезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану ме­дичну та патронажну службу соціального страхування.

6)   вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7)   забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню по­терпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8)   відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про­водити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закла­дах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здо­ров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може ви­конувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб зі зни­женою працездатністю;

9)   організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого са­моврядування чи з іншими зацікавленими суб'єктами підпри­ємницької діяльності; компенсовувати витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову гро­шову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь — за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне стра­хування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надають застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, чи ні.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків прово­дить заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усу­нення загрози здоров'ю працівників, спричиненої умовами праці, у тому числі:

1)   надає страхувальникам потрібні консультації, сприяє у ство­ренні ними та реалізації ефективної системи управління охо­роною праці;

2)   бере участь:

—   у розробленні центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану без­пеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

—   у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішу­ють питання охорони праці;

—   в організації розроблення та виробництва засобів індивіду­ального захисту працівників;

—   у проведенні наукових досліджень у сфері охорони та меди­цини праці;

3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещас­них випадків, нещасних випадків зі смертельними наслідками та з можливою інвалідністю, а також професійних захворю­вань;

4)   веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, органі­зовує створення тематичних кінофільмів, радіо і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, жур­нали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціаль­ного страхування від нещасних випадків створює своє видав­ництво з відповідною поліграфічною базою;

5)   бере участь у розробленні законодавчих та інших норматив­них актів про охорону праці;

6)   вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва;

7)   надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допо­могу для вирішення особливо гострих проблем з охорони праці;

8)   виконує інші профілактичні роботи.

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещас­ним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці. Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видає спеціальний уповно­важений центральний орган виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

1)   безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення про­філактичної роботи з цих питань;

2)   у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3)   одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці;

4)   брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підпри­ємств;

5)   вносити власникам підприємств, органам виконавчої влади, державного нагляду за охороною праці подання про пору­шення законодавства про охорону праці і вимагати вжити еко­номічні санкції або притягнути до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подаль­шої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота яких загрожує здоров'ю або життю працівників;

6)   складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7)   брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випро­бувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охо­рони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'я­заний:

1)   вести реєстр страхувальників;

2)   письмово повідомляти страхувальникові умовний клас профе­сійного ризику його підприємства — групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень виробничого травматизму та професійної захво­рюваності;

3)  укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на вироб­ництві;

4)   вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

5)   співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхуван­ня у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпе­ченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кож­ному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплату проводить страховик, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право зверну­тися до відповідного страховика з інших видів соціального стра­хування щодо відшкодування понесених ним витрат.

6)   виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової діяльності.