Вітаю Вас, Гость! Реєстрація

Шпаргалка

Вівторок, 17 Жовтень 2017

7.3. Порядок призначення та виплати допомоги по безробіттю

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробі­тними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіт­тя, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від стра­хового стажу.

Право на допомогу з безробіття зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протя­гом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в уста­новленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

—    навчання у професійно-технічних та вищих навчальних за­кладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за ден­ною формою навчання;

—   строкова військова служба;

—   здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а та­кож за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

—   інші поважні причини, передбачені законодавством України. Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працю­вали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця ро­боти за підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу з безробіття без урахування страхового стажу.

Допомога з безробіття виплачується з 8-го дня після реєстра­ції застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги з безробіття не може пере­вищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахо­ваної особи безробітною у межах двох років, протягом яких ви­плачується допомога з безробіття, тривалість її виплати врахову­ється сумарно.

У разі зміни застрахованою особою місця постійного прожи­вання виплата допомоги з безробіття продовжується після реєст­рації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

Допомога з безробіття може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не мо­жуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку пра­ці прийнятної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Розмір допомоги з безробіття. Застрахованим особам розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку об­числення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку ви­плат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, що подано у табл. 7.1.

Допомога з безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру, що наведено у табл7.2.

Таблиия 7.1

РОЗМІР ВСТАНОВЛЕНИХ НОРМ ВИПЛАТ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРАХОВОГО СТАЖУ

Страховий стаж

Норма виплат % до середньої заробітної плати (доходу)

до 2 років

50

від 2 до 6 років

55

від 6 до 10 років

60

понад 10 років

70

Таблиця 7.2

РОЗМІР ВСТАНОВЛЕНИХ НОРМ ВИПЛАТ ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ БЕЗРОБІТТЯ

Період тривалості безробіття

Норма виплат. % до середньої заробітної плати (доходу)

Перші 90 календарних днів

100

Протягом наступних 90 календарних днів,

80

Понад 180 календарних днів

70

У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги з безробіття враховуються всі види виплат, на які нара­ховувалися страхові внески. Допомога з безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася у відповідній га­лузі національної економіки за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Одноразова виплата допомоги з безробіття для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги з безробіття з розрахунку на рік.

Порядок надання допомоги з безробіття, у тому числі одно­разової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної полі­тики за погодженням з правлінням Фонду.

Виплата допомоги та матеріальної допомоги з безробіття припиняється у разі:

1)  працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3)  вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

4)  проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби за­йнятості;

5)  призову на строкову військову або альтернативну (невійсь­кову) службу;

6)  набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на приму­сове лікування;

7)  отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;

8)  призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

9)  подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

10)  подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;

11)  переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;

12) закінчення строку виплати;

13)  зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;

14) смерті безробітного.

Виплата матеріальної допомоги у період професійної підго­товки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняєть­ся у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.

Виплата допомоги з безробіття, матеріальної допомоги у пері­од професійної підготовки, перепідготовки або підвищення ква­ліфікації, матеріальної допомоги з безробіття припиняється на період призначення безробітній жінці допомоги з вагітності та пологів, допомоги щодо догляду безробітним за дитиною до до­сягнення нею трирічного віку.

Виплата допомоги з безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надан­ня застрахованій особі відповідно до законодавства України ви­хідної допомоги та інших виплат при звільненні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фо­ндів.

Тривалість виплати допомоги з безробіття, матеріальної до­помоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги з безробіття ско­рочується на строк до 90 календарних днів у разі:

1)  звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин (на 90 календарних днів);

2)  звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбаче­них статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Ко­дексу законів про працю України (на 90 календарних днів);

3)  відмови безробітного від двох пропозицій прийнятної робо­ти або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення ква­ліфікації;

4)  приховування відомостей про працевлаштування на тимча­сову роботу в період одержання допомоги з безробіття;

5)  порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприян­ня працевлаштуванню;

6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за не­відвідування державної служби зайнятості більше 30 календар­них днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлашту­ванню;

7)  відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;

8)  припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

Роботодавець має право:

брати участь в управлінні страхуванням на випадок безро­біття через своїх представників відповідно до Закону і статуту Фонду;

—   на судовий захист своїх прав. Роботодавець зобов'язаний:

1)  зареєструватися у виконавчій дирекції Фонду за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк з дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або з дня укладення трудо­вого договору з найманим працівником;

2) своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески;

3) надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установле­ному порядку про:

—   прийняття на роботу працівників;

—   заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо;

—   сплату страхових внесків, у тому числі застрахованими осо­бами;

—   ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, орга­нізації, зміну юридичної адреси.

Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до законодавства.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та на­даються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судо­вий захист своїх прав.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про об­ставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та на­дання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціаль­них послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення об­ставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та на­дання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одер­жаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягуєть­ся сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Особливої уваги потребує проблема працевлаштування ін­валідів.