Вітаю Вас, Гость! Реєстрація

Шпаргалка

Понеділок, 25 Вересень 2017

8.1. Теоретичні основи загальнообов’язкового пенсійного страхування

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхуван­ня) — це гарантована державою система заходів щодо забезпе­чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез­датності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріаль­ного забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

За сучасних умов в Україні система пенсійного стра­хування потребує глибокої трансформації в напрямі максималь­ної відповідності вимогам ринкової економіки. Страхова пен­сійна система має базуватися на відносинах найманої праці та різних форм власності, на реальній вартості робочої сили.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обоє 'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пен­сію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху­вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав­на система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно­го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль­ності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Ук­раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положен­ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції — від 1 березня 2001р. № 121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Кон­ституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабіне­ту Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд Украї­ни.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван­ня законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в ус­тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї­ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законо­давства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Законом України „Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування”    Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

–       коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;

–       порядок сплати та обліку страхових внесків;

–       види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

–       механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

–       систему управління пенсійним страхуванням.

 У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

Солідарна система загальнообов'язкового державного пен­сійного страхування.

Накопичувальна система загальнообов'язкового державно­го пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичу­вальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної си­стеми, проведення тендерів і підписання договорів з компанія­ми щодо управління активами накопичувального фонду.

Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона ба­зується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі «Про недержав­не пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2004 p.), прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування».