Шпаргалка

 

 

 

СТРУКТУРА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКА

Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві. Податки як форма фінансових відносин виникли з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі.

Податки - це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов’язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Система оподаткування - це продукт діяльності держави. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідність вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991р. Закону  “Про систему оподаткування”. У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів та обов’язкових платежів, платники та об’єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку [70].

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994р. було прийнято другий варіант Закону “Про систему оподаткування”. Третій варіант цього Закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті Закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об’єкта оподаткування; обов’язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

За економічною сутністю податки є обов’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому й досягнення на цій основі зростання його добробуту.

На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв’язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізація.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему.

Податкова система України має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці України, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток.

За ознакою суб’єкта оподаткування податки поділяються на дві групи:

- прямі податки;

- непрямі податки.

Податки прямі - це обов’язкові нормативні платежі з прибутку або доходу працівника, спадщини, землі, будівель тощо. Ці податки стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ (прибутковий податок, податок на майно і т. п.).

Податки непрямі - це податки, які включаються в ціну товарів або тарифів на послуги. Вони не відраховуються прямо з доходів працівника (власника), а виплачує їх підприємство (податок на додану вартість, акцизи, мито, що стягується митними органами тощо).

Непрямі податки зручні в застосуванні. Для них характерна простота вилучення, вони забезпечують регулярність надходжень до бюджету, стягнення цих податків не потребує досконалого, розвинутого податкового апарату.

При стягненні непрямих податків виникають правовідносини, в яких беруть участь три суб’єкти: суб’єкт податку, носій податку і податковий орган.

Суб’єкт податку - це виробник або продавець товару, який згідно із законом виступає як юридичний платник податку, тобто вносить до бюджету суму податку від реалізованого товару чи надання послуг.

Носій податку - це фізична особа, споживач товару, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товари, споживач фактично стає платником податку. Таким чином, відбувається перекладення податків із суб’єкта на носія податку.

Непряме оподаткування переважає в країнах, що розвиваються, для яких це основна форма мобілізації податкових надходжень до бюджету. В Україні за рахунок непрямих податків формується близько 45 відсотків доходів бюджету.

Об’єднання податків у систему передбачає можливість класифікувати їх згідно з чинним законодавством на такі види:

- загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі;

- місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

До загальнодержавних податків та інших обов’язкових платежів належать:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов’язкове соціальне страхування;

17) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Загальнодержавні податки та збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Види місцевих податків та зборів визначаються статтею 15 “Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі)” Закону України від 25.06.1991 р. “Про систему оподаткування” в редакції Закону від 18.02.1997 p. [70]. Порядок обчислення місцевих податків визначається Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. “Про місцеві податки і збори” [62].

І. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

II. До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за припаркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізми справляння та порядок сплати їх встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. При цьому збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг і збір з власників собак є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цих податків і зборів. Суми місцевих податків та зборів (обов’язкових платежів) зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами.

Органи місцевої влади можуть також встановлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів. Зокрема п. 2 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 p., їм надано право приймати рішення про надання відповідно до чинного законодавства пільг із сплати місцевих податків та зборів.

Крім сплати зазначених загальнодержавних та місцевих податків, в Україні передбачено відрахування платежів до Державного інноваційного Фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих та міжгалузевих науково-дослідних робіт з освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, до Державного Фонду сприяння конверсії, до Фонду охорони праці та інших галузевих фондів.

Залежно від платників можна зробити поділ податків:

- з юридичних осіб;

- із фізичних осіб;

- змішаного складу.

Тобто такі податки, збори, інші обов’язкові платежі, які мають сплачувати як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі й громадяни-підприємці ( податок з власників транспортних засобів, митний збір, земельний податок і т. п.).

Слід зазначити, що поряд із встановленими видами податків та платежів, які застосовуються державою, в умовах фінансової нестабільності існує так званий інфляційний податок. Діє він у тій ситуації, коли уряд покриває бюджетний дефіцит за рахунок друкування додаткової кількості грошей.

Використання емісії грошей для фінансування бюджетного дефіциту є, по суті, прихованою формою оподаткування.

Є навіть математична теорія утворення і динаміки інфляційного податку, є формули, що дають можливість підрахувати кількість грошей, які одержує уряд за рахунок грошової емісії.

Для деяких підприємств така емісійна підтримка йде на користь, але тільки в тому разі, коли величина нових кредитів, одержаних у результаті грошової емісії, перевищує інфляційний податок. Для населення інфляційний податок завжди невідворотний, оскільки за його рахунок надається кредитна допомога окремим підприємствам.

Враховуючи економічну та соціальну значимість податків, податковий процес потребує цілеспрямованого управління. Управління  - це сукупність прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об’єкт з метою досягнення певного результату.

Одним із важливих елементів управління податковим процесом є податковий контроль. Податковий контроль - це завершальна стадія керування оподаткуванням, і одночасно - один з елементів планування податкових доходів бюджету. Він покликаний забезпечити зв’язок платників податків з органами державного управління, що наділені особливими правами і повноваженнями з усіх питань оподаткування.

Податковий контроль здійснюється посадовими особами органів податкової служби у таких основних формах:

- реєстрація і облік платників податків;

- облік податків та інших обов’язкових платежів;

- масово-роз’яснювальна робота і консультації платників податків;

- проведення податкових перевірок;

- аналіз фінансової звітності платників податків та огляд приміщень і територій, що використовуються для одержання доходу;

- стягнення податкового боргу;

- обмін інформацією з іншими державними органами.

Весь набір контрольних дій орієнтовано на забезпечення повного та своєчасного надходження до бюджетів і державних цільових фондів законодавчо встановлених в Україні податків і зборів, яке досягається різними шляхами, що показано на рисунку 1.1.

Ефективність системи податкового контролю, як і в цілому податкової служби, в остаточному підсумку визначається ступенем збирання податків, величиною податкової недоїмки та рівнем добровільно сплачених податків і зборів.

 

Рис. 1.1. Основні шляхи забезпечення надходжень податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів, що контролюються державною податковою службою

Таблиця 1.1

Виконання державного бюджету України за доходами у 2007 році, млн. грн.

Показники	План		Виконано
	всього	у т. ч. загальний фонд	всього		у т. ч. загальний фонд
			сума	%	сума	%
Всього доходів, у тому числі:	108058	83509	105330	97,5	84418	101,1
Податкові надходження	74915	68945	74476	99,4	70285	101,9
податок на прибуток підприємств	22276	21696	23272	104,5	23045	106,2
податок на додану вартість	33451	31948	33804	101,1	33500	104,9
акцизний збір з вироблених в Україні товарів	7484	5380	7283	97,3	5424	100,8
акцизний збір з ввезених на територію України товарів	912	346	599	65,7	255	73,7
ввізне мито	6370	5790	6007	94,3	5147	88,9
вивізне мито	1262	1262	521	41,2	521	41,2

 

Для більш чіткого розуміння структури податкової системи України необхідно проаналізувати питому вагу податкових надходжень в доходах Державного бюджету України, в тому числі в розрізі основних бюджетоутворюючих податків.

У 2007 році  доходи загального фонду державного бюджету при плані 83509,5 млн. грн. виконані у сумі 84418,3 млн. грн., що на 908,8 млн. грн. або на 1,1 відсотків перевищило затверджені обсяги. Виконання державного бюджету за 2007 рік у розрізі основних джерел доходів характеризують дані, наведені в таблиці 1.1.

Як свідчать данні таблиці 1.1, в цілому, за 2007 рік до загального фонду державного бюджету зараховано 70285 млн. грн. податкових надходжень , що складає 83,3 відсотки загального фонду. В загальній масі податкових надходжень найбільшу питому вагу складають податок на додану вартість - 47,7 відсотків та податок на прибуток - 32,8 відсотків

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, затверджено доходи загального фонду в сумі 97264,4 млн. грн. Фактично надійшло 101328,1 млн. грн. Таким чином, затверджений річний план перевиконано на 4063,7 млн. грн. або 4,2 відсотка. Порівняно із 2007 роком, доходи загального фонду державного бюджету збільшилися на 16909,8 млн. грн. або 20 відсотків, що забезпечено як економічними, так і адміністративними чинниками.

Виконання державного бюджету за 2008 рік у розрізі основних джерел доходів характеризують дані, наведені в таблиці 1.2.

Як свідчать данні таблиці 1.2 , в цілому, за 2008 рік до загального фонду державного бюджету зараховано 85109 млн. грн. податкових надходжень , що складає 84,0 відсотки загального фонду. В загальній масі податкових надходжень найбільшу питому вагу складають податок на додану вартість - 55,8 відсотків та податок на прибуток - 29,8 відсотків.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, доходи загального фонду затверджено в сумі 125443,8 млн. грн. Фактичні надходження перевищили затверджений обсяг на 657,3 млн. грн. і становили 126101,1 млн. грн. або 100,5 відсотків річної планової суми.

Таблиця 1.2

Виконання державного бюджету за доходами у 2008 році, млн. грн.

№ п/п	Показники	План		Виконано
		всього	у т. ч. загальний фонд	всього		у т. ч. загальний фонд
				сума	%	сума	%
1.	Всього доходів, у тому числі:	132543	97264	133522	100,7	101328	104,2
2.	Податкові надходження	91846	81648	94812	103,2	85109	104,2
3.	податок на прибуток підприємств	26045	25325	25863	99,3	25364	100,2
4.	податок на додану вартість	44970	41699	50397	112,1	47498	113,9
5.	акцизний збір з вироблених в Україні товарів	9584	6041	7493	78,2	536	88,8
6.	акцизний збір з ввезених на територію України товарів	887	224	1051	118,5	141	62,9
7.	ввізне мито	6308	5364	6973	110,5	4494	83,8
8.	вивізне мито	1112	1112	270	24,3	270	24,3

 

Порівняно з 2008 роком, доходна частина загального фонду державного бюджету, у цілому, зросла на 24773 млн. грн. або 24,4 відсотки, що головним чином, забезпечено економічними факторами. Зокрема, поліпшення фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання призвело до збільшення надходжень податку на прибуток підприємств на суму майже 7,9 млрд. гривень. Номінальне зростання валової доданої вартості зумовило приріст надходжень податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5,7 млрд. гривень. В результаті збільшення випуску підакцизної продукції, зокрема, алкогольних та тютюнових виробів, надходження акцизного збору до загального фонду зросли на суму майже 700 млн. гривень.

Виконання державного бюджету за 2009 рік у розрізі основних джерел доходів характеризують дані, наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Виконання державного бюджету за доходами у 2009 році, млн. грн.

Показники	План		Виконано
	всього	у т. ч. загальний фонд	всього		у т. ч. загальний фонд
			сума	%	сума	%
Всього доходів, у тому числі	168329	125444	165939	98,6	126101	100,5
Податкові надходження	116174	107198	116671	100,4	107202	100,0
податок на прибуток підприємств	28639	28239	33964	118,6	33227	117,7
податок на додану вартість	65122	64282	59383	91,2	59365	92,4
акцизний збір з вироблених в Україні товарів	9000	6720	8990	99,9	6463	96,2
акцизний збір з ввезених на територію України товарів	1329	343	1496	112,5	314	91,7
ввізне мито	8865	5308	9589	108,2	5541	104,4
вивізне мито	299	299	291	97,5	291	97,5

 

Як свідчать данні таблиці 1.3 , в цілому, за 2009 рік до загального фонду державного бюджету зараховано 107202 млн. грн. податкових надходжень , що складає 85,0 відсотків загального фонду. В загальній масі податкових надходжень найбільшу питому вагу складають податок на додану вартість - 55,4 відсотків та податок на прибуток - 30,1 відсотків

Аналізом наведених даних про виконання Державного бюджету , бюджет України формується в основному за рахунок чотирьох податкових платежів. За підсумками 2007-2009 років вони в середньому забезпечили формування 84,5 відсотків усіх доходів зведеного бюджету.

У цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, характерним для розвитку податкових систем перехідного періоду.

В умовах зменшення реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, низького рівня доходів громадян можливо забезпечити перевагу у структурі податкової системи прямих податків. Щодо оцінки податкового навантаження в Україні як однієї з основних характеристик її податкової системи, то тут погляди розбігаються. Більшість вчених вважають його помірним, а деякі політики та експерти  високим або надто високим.