1.1. Економічна сутність соціального страхування
Ризик має суспільно-соціальний характер, оскільки визначається соціальними умовами і не залежить від кожної окремої людини. Ризик — це небезпека виникнення непередбачуваних витрат у зв'язку з випадковими обставинами економічної діяльності.
Поряд із системою оподатковування в Україні діє ще одна загальнообов'язкова систем - соціальне страхування. Усі підприємства і приватні підприємці, що використовують найману працю, зобов'язані сплачувати страхові внески на різні види соціального страхування.
Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують, таким чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Соціальний захист — це:
по-перше, державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з мстою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;
по-друге, комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).
Основні елементи системи соціального захисту:
– встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);
– захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;
– вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;
– пенсійне забезпечення (людей похилого піку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);
– утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;
– соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);
– соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);
– надання необхідної медичної допомоги тощо.
Система соціального страхування, що ґрунтується на принципі перерозподілу, є системою суспільної солідарності, тому деякі вчені розглядають соціальне страхування тільки як форму соціального забезпечення.
Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також для охорони здоров'я.
Соціальне страхування - система відносин, що передбачає надання громадянам страхового захисту у випадку втрати можливості працювати або настання хвороби.
Соціальне страхування поділяється на добровільне соціальне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Добровільне соціальне страхування – система відносин щодо повної або часткової компенсації застрахованим особам (в окремих випадках членам їх сімей) втраченого заробітку (внаслідок неможливості брати участь у суспільній праці), а також витрат на лікування (внаслідок настання хвороби), що здійснюється за рахунок коштів фондів, що формуються із добровільно сплачених застрахованими особами та/або роботодавцями страхових внесків.
Добровільне соціальне страхування здійснюється на основі загальних принципів страхування.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
1) пенсійне страхування;
2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та. витратами, зумовленими народженням та похованням;
3) медичне страхування;
4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;
5) страхування на випадок безробіття.
Функції соціального страхування:
формування грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов'язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з погляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;
– забезпечення потрібної структури трудових ресурсів;
– зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення
працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян;
– сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних
груп населення, не залучених до трудового процесу;
– підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним
– (захисна функція);
– відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати заробітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабілітацією (компенсаційна функція);
– забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покриття усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);
– вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні виплати збільшують частку вартості, що направляється на споживання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між усіма застрахованими, роботодавцями і державою (перерозподільча функція);
– узгодження інтересів соціальних суб'єктів з ряду принципових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілізуюча функція).
Для проведення реформи соціального страхування в Україні розроблена нова модель соціального страхування, яка відповідає вимогам ринковій економіці і включає такі напрямки:
– підвищення ролі, розширення прав і обов'язків основних суб'єктів страхування — працівників, наймачів, страхових організацій і держави;
– обгрунтування основних видів соціального страхування як автономних елементів соціального захисту;
– визначення мінімальних норм соціального захисту у випадку втрати працездатності, кола осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, порядку призначення та надання всіх видів соціальної допомоги;
– визначення основних джерел фінансових надходжень до фондів страхування, обґрунтування соціально справедливої моделі розподілу фінансового «вантажу» наймачами, застрахованими і державою, досягнення на цій основі соціального консенсусу;
– визначення складу і структури органів страхування, їх функцій, прав і повноважень, відповідальності, умов і суб'єктів право на ступництва, гарантів фінансово-правової стабільності і надійності соціального захисту.
