Вітаю Вас, Гость! Реєстрація

Шпаргалка

Вівторок, 21 Листопад 2017

1.1.  Економічна сутність соціального страхування

Ризик має суспільно-соціальний характер, оскільки визнача­ється соціальними умовами і не залежить від кожної окремої лю­дини. Ризик — це небезпека виникнення непередбачуваних витрат у зв'язку з випадковими обставинами економічної ді­яльності.

Поряд із системою оподатковування в Україні діє ще одна за­гальнообов'язкова систем - соціальне страхування. Усі під­приємства і приватні підприємці, що використовують найману працю, зобов'язані сплачувати страхові внески на різні види со­ціального страхування.

Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 «Основ зако­нодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р.  № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують, та­ким чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Соціальний захист — це:

по-перше, державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з мстою забез­печення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що вклю­чають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

по-друге, комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

Основні елементи системи соціального захисту:

–       встановлення допустимих параметрів життя (розміру про­житкового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

–       захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

–       вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

–       пенсійне забезпечення (людей похилого піку, інвалідів, сі­мей, що втратили годувальника);

–       утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для лю­дей похилого віку тощо;

–       соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

–       соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окре­мим категоріям громадян і т. ін.);

–       надання необхідної медичної допомоги тощо.

Система соціального страхування, що ґрунтується на принци­пі перерозподілу, є системою суспільної солідарності, тому деякі вчені розглядають соціальне страхування тільки як форму соціа­льного забезпечення.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також для охорони здоров'я.

Соціальне страхування - система відносин, що передбачає надання громадянам страхового захисту у випадку втрати можливості працювати або настання хвороби.

Соціальне страхування поділяється на добровільне соціальне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Добровільне соціальне страхування система відносин щодо повної або часткової компенсації застрахованим особам (в окремих випадках членам їх сімей) втраченого заробітку (внаслідок неможливості брати участь у суспільній праці), а також витрат на лікування (внаслідок настання хвороби), що здійснюється за рахунок коштів фондів, що формуються із добровільно сплачених застрахованими особами та/або роботодавцями страхових внесків.

Добровільне соціальне страхування здійснюється на основі загальних принципів страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та. витратами, зумовленими народженням та похованням;

3) медичне страхування;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

5) страхування на випадок безробіття.

Функції соціального страхування:

формування грошових фондів, з яких покриваються витра­ти, пов'язані з життєдіяльністю непрацездатних і осіб, що з по­гляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;

–       забезпечення потрібної структури трудових ресурсів;

–       зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення
працюючих і непрацюючих (безробітні, інваліди) громадян;

–       сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних
груп населення, не залучених до трудового процесу;

–       підтримка сформованого матеріального рівня застрахова­ного, якщо звичайне джерело доходу стає для нього недоступним

–       (захисна функція);

–       відшкодування збитку з втрати працездатності і збитку здоров'я за допомогою матеріального відшкодування втрати за­робітку, а також оплати послуг у зв'язку з лікуванням і реабіліта­цією (компенсаційна функція);

–       забезпечення застрахованим (і членам їхніх родин) покрит­тя усіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу, що охоплює практично весь життєвий цикл, у випадку хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності (відтворювальна функція);

–       вплив на суспільний розподіл і перерозподіл: соціальні ви­плати збільшують частку вартості, що направляється на спожи­вання застрахованим; це полягає в поділі матеріальної відповіда­льності за соціальні ризики між усіма застрахованими, робото­давцями і державою (перерозподільча функція);

–       узгодження інтересів соціальних суб'єктів з ряду принци­пових для життєдіяльності найманих робітників питань (стабілі­зуюча функція).

Для проведення реформи соціального страхування в Україні розроблена нова модель соціального страхування, яка відповідає вимогам ринковій економіці і включає такі напрямки:

–       підвищення ролі, розширення прав і обов'язків основних суб'єктів страхування — працівників, наймачів, страхових орга­нізацій і держави;

–       обгрунтування основних видів соціального страхування як автономних елементів соціального захисту;

–       визначення мінімальних норм соціального захисту у випадку втрати працездатності, кола осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, порядку призначення та надання всіх видів соціальної допомоги;

–       визначення основних джерел фінансових надходжень до фондів страхування, обґрунтування соціально справедливої моделі розподілу фінансового «вантажу» наймачами, застрахо­ваними і державою, досягнення на цій основі соціального кон­сенсусу;

–       визначення складу і структури органів страхування, їх фун­кцій, прав і повноважень, відповідальності, умов і суб'єктів право на ступництва, гарантів фінансово-правової стабільності і на­дійності соціального захисту.