ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ
Держава не може існувати без відповідної фінансової бази, вона повинна мобілізувати на свою користь частину сукупного суспільного продукту, створеного в країні. Метод мобілізації доходів держави залежить від прийнятого типу господарського механізму: командного чи ринкового. Для ринкових відносин, які будує незалежна українська держава, характерним є податковий метод мобілізації коштів на користь держави.
У ринкових умовах податок розуміється як осмислена, об'єктивна необхідність. Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує доходи платників. Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних благ і не залежить від бажання конкретних платників.
За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів ці взаємовідносини за своєю природою мають односторонній характер — від платників до держави. Повернення переплачених податків не розглядається як зворотній рух, тому що це пов'язано не з сутністю даних відносин. Податки не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення.
Податки мають три аспекти: правовий, соціальний, економічний і є складним багатогранним явищем, що характеризуються об’єктивними та суб’єктивними факторами. На сьогодні існує багато видів платежів, об’єднаних загальним поняттям податки.
Серед податкових платежів розрізняють:
Податок – примусовий платіж, який справляється у обов’язковому порядку до бюджетів усіх рівнів з юридичних і фізичних осіб.
Збір – це обов’язковий цільовий платіж на відшкодування певних витрат до цільових фондів і місцевих бюджетів.
Плата – це сума коштів, яка повертається державі за користування певними видами ресурсів.
Внески – це платежі юридичних і фізичних осіб на певні цілі до відповідних фондів.
Відрахування – це частина коштів, що спрямовуються на виконання суспільних робіт і надання суспільних послуг.
Податок – це:
- економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих грошових фондів для виконання державою суспільних функцій;
- універсальна економічна категорія, що відображає основні суттєві риси і властивості фінансів у ринковій системі;
- фінансові відносини з приводу примусового відчуження частини створеної вартості і створення централізованих фінансових ресурсів.
Крім перелічених видів, у доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів. Відмінність між ними і податками, а також податковими платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки і податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові платежі такого призначення не мають. У них може бути дуже різноманітна роль, ніяк не пов'язана з бюджетом. Спрямування таких платежів до бюджету пояснюється одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. Наприклад, доходи від реалізації конфіскованого майна мають юридичний, а не фінансовий зміст. Для них немає особливого фонду, і тому вони надходять до бюджету. Неподаткові платежі, як правило, посідають практично невідчутне місце в доходах бюджету, їх можна тільки прогнозувати. Планування деяких з них спотворює фіскальну політику держави. Перед переходом до розгляду різних податків і зборів, що стягуються в Україні, необхідно зупинитися на основних базових поняттях, які застосовуються в оподаткуванні. Це дасть можливість побудувати певний фундамент знань, своєрідне наукове підґрунтя, що дозволить у подальшому без труднощів знайомитися з механізмом справляння тих чи інших податків. Отже, розглянемо такі ключові терміни: суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, ставка, джерело сплати, квота, податкові пільги, податковий період, податкове зобов'язання, бюджетне відшкодування, податкові санкції.
Характерні ознаки податків: примусовість, регулярність, безповоротність, обов’язковість, правова основа.
Податки виступають інструментом регулювання суспільних відносин та перерозподілу ВВП, повертаючись платникам у вигляді суспільних благ і трансфертів (теорія Ліндаля).
Основними функціями податків є:
- фіскальна – джерело формування доходів держави;
- розподільча – полягає у розподілі і перерозподілі частини створеного продукту між громадянами, галузями, підприємствами, формами власності;
- регулююча – регулювання розмірів (пропорцій) стягнення і розподілу податків, соціально-економічних процесів;
Класифікація податків проводиться за такими ознаками:
- за суб’єктом (платником): з фізичних та юридичних осіб;
- за рівнем: місцеві та державні;
- за формою: прямі та непрямі;
- за способом: розкладні і окладні;
- за джерелом сплати: з доходу, прибутку, майна, що включаються у собівартість;
- за об’єктом оподаткування: вид діяльності, володіння майном, споживання;
- за методом встановлення: тверді, відносні (прогресивні, регресійні, пропорційні, кратні);
- за способом справляння: кадастрові, за декларацією, що утримуються в момент виплати.
Податкова система України включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки (обов'язкові платежі):
- До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
- податок на додану вартість;
- акцизний збір;
- податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
- податок на доходи фізичних осіб;
- мито;
- державне мито;
- податок на нерухоме майно (нерухомість);
- плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);
- рентні платежі;
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
- податок на промисел;
- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
- збір за спеціальне використання природних ресурсів;
- збір за забруднення навколишнього природного середовища;
- збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- збір до Державного інноваційного фонду;
- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
- фіксований сільськогосподарський податок;
- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
- єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
- збір за використання радіочастотного ресурсу України;
- збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
- збір за проведення гастрольних заходів;
- судовий збір;
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
- До місцевих податків належать:
- податок з реклами;
- комунальний податок.
- До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
- збір за припаркування автотранспорту;
- ринковий збір;
- збір за видачу ордера на квартиру;
- курортний збір;
- збір за участь у бігах на іподромі;
- збір за виграш на бігах на іподромі;
- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
- збір за право використання місцевої символіки;
- збір за право проведення кіно- і телезйомок;
- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
