Вітаю Вас, Гость! Реєстрація

Шпаргалка

Понеділок, 25 Червня 2018

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКІВ

Податкова система є основою фінансової системи в кожній країні, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків.

Податкова система — об'єктивне явище економічного жит­тя держави. Ця об'єктивність зумовлена необхідністю розподі­лу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між окремими верствами населення, територіями та окремими господарськими структурами. За своєю економічною сутністю це процес створення фондів фінансових ресурсів різними рів­нями державної влади шляхом відчуження частини доходів юридичних і фізичних осіб платників податків для задоволен­ня суспільних потреб.

У теоретичному розумінні податкова система — це складна система фінансових відносин між органами державної влади, місцевого самоврядування та платниками податків на всіх ета­пах податкового процесу від розробки проекту податкового за­конодавства до сплати податку. У податковій системі завжди знаходить своє відображення складний взаємозв'язок суб'єк­тивного та об'єктивного. Об'єктивним є наявність власне по­даткової системи. Суб'єктивним є вибір її структури та техно­логії здійснення мобілізації коштів.

У Законі України від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ “Про систему оподаткування” дається таке визначення системи оподаткування (стаття 2): “Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування”.

На основі цього визначення можна виділити два елементи системи оподаткування: сукупність податків і зборів та встановлений законом порядок їх стягнення, і в її структурі виділяють суб'єкт оподаткування або платник податків, зборів та обов'язкових платежів; об'єкт оподаткування та ін.

Визначення терміну "податкова система" дається у праці "Податки" за редакцією В.В. Буряковського: "Податкова система — це сукупність податків, встановлених законодавчою владою, що стягуються виконавчими органами, а також методи і принципи побудови податків". Тут уже можна виділити три елементи: сукупність податків, встановлених законодавчою владою; виконавча влада; методи і принципи побудови податків. Але обидва визначення можуть застосовуватися для характеристики податкової системи тільки у вузькому значенні, — як "системи податків".

Розширене трактування системи оподаткування дає С.В. Онишко: "...Система оподаткування — це сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених податків, зборів, внесків і платежів до бюджету та державних фондів, механізм їх нарахування й вилучення, права та обов'язки податкових служб і платників податків, яка дає змогу досягти поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу".

Наведене визначення найповніше характеризує оподаткування як систему. По-перше, тут чітко виділяються всі елементи системи оподаткування: законодавче встановлені податки і збори, методи їх справляння, платники податків, органи контролю за справлянням податків (Державна податкова адміністрація, Митний комітет України, Пенсійний фонд України та інші). По-друге, робиться наголос на взаємозв'язку і взаємообумовленості елементів системи та на меті функціонування системи. Саме зв'язки між елементами і мета надають системі тих рис, які роблять її якісно досконалішою, ніж сума всіх елементів.

На нашу думку найбільш достовірним визначенням є наступне: "Податкова система — це сукупність встановлених законодавством держави податків, зборів, відрахувань й інших платежів до бюджетів і фінансових інститутів, а також вся інфраструктура пов'язана з обрахуванням, обліком, контролем і своєчасною сплатою обов'язкових платежів".

Загалом можна дійти висновку, що податкова система як об'єктивна реальність формується в тісному взаємозв'язку з економічним розвитком держави і значною мірою відображає її рівень. У свою чергу, податкова система впливає на темпи й пропорції розвитку економіки, рівень соціального забезпечення населення.

Водночас в умовах демократії податкові системи є результатом волевиявлення інтересів різних політичних груп, які представляють інтереси різних верств населення. З цього приводу дуже влучно висловився відомий вчений-фінансист І. Янжул, який писав, що революції, війни, міжусобиці упродовж останніх двох століть дуже часто були спричинені надмірним тягарем і нерівномірністю податків.

Податкова система – сукупність усіх видів податків і платежів, способів і механізмів, суб’єктів, що забезпечують надходження податків до бюджетів і фондів (рис. 1.2.).

Принципи побудови податкової системи України: єдність, стабільність, обов’язковість, рівнозначність, пропорційність, економічна обґрунтованість, рівність, соціальна справедливість, доступність, стимулювання, компетенція, рівномірність сплати.

Вимоги щодо встановлення податків і платежів встановлюються і змінюються тільки законами України з питань оподаткування.

Молода Українська держава ство­рює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим його копіюванням. Адже податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови країни та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.

У зв'язку з відмінністю діючих систем оподаткування України та різних країн світу, а також чинного податкового законодавства, відрізняються й структури доходів бюджетів зазначених країн.

Держава не може існувати без відповідної фінансової бази, вона повинна мобілізувати на свою користь частину сукупного суспільного продукту, створеного в країні. Метод мобілізації доходів держави залежить від прийнятого типу господарського механізму: командного чи ринкового. Для ринкових відносин, які будує незалежна українська держава, характерним є податковий метод мобілізації коштів на користь держави.

У ринкових умовах податок розуміється як осмислена, об'єктив­на необхідність. Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує доходи платників. Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних благ і не залежить від бажання конкретних платників.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодер­жавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів ці взаємовідносини за своєю природою мають односторонній характер — від платників до держави. Повернення переплачених податків не розглядається як зворотній рух, тому що це пов'язано не з сутністю даних відносин. Податки не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення.

Податки мають три аспекти: правовий, соціальний, економічний і є складним багатогранним явищем, що характеризуються об’єктивними та суб’єктивними факторами. На сьогодні існує багато видів платежів, об’єднаних загальним поняттям податки.

Податок – це:

  • економічні відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавних централізованих грошових фондів для виконання державою суспільних функцій;
  • універсальна економічна категорія, що відображає основні суттєві риси і властивості фінансів у ринковій системі;
  • фінансові відносини з приводу примусового відчуження частини створеної вартості і створення централізованих фінансових ресурсів.

Серед податкових платежів розрізняють:

Податок – примусовий платіж, який справляється у обов’язковому порядку до бюджетів усіх рівнів з юридичних і фізичних осіб.

Збір – це обов’язковий цільовий платіж на відшкодування певних витрат до цільових фондів і місцевих бюджетів.

Плата – це сума коштів, яка повертається державі за користування певними видами ресурсів.

Внески – це платежі юридичних і фізичних осіб на певні цілі до відповідних фондів.

Відрахування – це частина коштів, що спрямовуються на виконання суспільних робіт і надання суспільних послуг.

Крім перелічених видів, у доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів. Відмінність між ними і податками, а також податковими платежами дуже проста і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки і податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові платежі такого призначення не мають. У них може бути дуже різноманітна роль, ніяк не пов'язана з бюджетом. Спрямування таких платежів до бюджету пояснюється одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. Наприклад, доходи від реалізації конфіскованого майна мають юридичний, а не фінансовий зміст. Для них немає особливого фонду, і тому вони надходять до бюджету. Неподаткові платежі, як правило, посідають практично невідчутне місце в доходах бюджету, їх можна тільки прогнозувати. Планування деяких з них спотворює фіскальну політику держави. Перед переходом до розгляду різних податків і зборів, що стягуються в Україні, необхідно зупинитися на основних базових поняттях, які застосовуються в оподаткуванні. Це дасть можливість побудувати певний фундамент знань, своєрідне наукове підґрунтя, що дозволить у подальшому без труднощів знайомитися з механізмом справляння тих чи інших податків. Отже, розглянемо такі ключові терміни: суб'єкт або платник податку, об'єкт оподаткування, одиниця оподаткування, ставка, джерело сплати, квота, податкові пільги, податковий період, податкове зобов'язання, бюджетне відшкодування, податкові санкції.

Характерні ознаки податків: примусовість, регулярність, безповоротність, обов’язковість, правова основа.

Податки виступають інструментом регулювання суспільних відносин та перерозподілу ВВП, повертаючись платникам у вигляді суспільних благ і трансфертів (теорія Ліндаля).

Основними функціями податків є:

  • фіскальна – джерело формування доходів держави;
  • розподільча – полягає у розподілі і перерозподілі частини створеного продукту між громадянами, галузями, підприємствами, формами власності;
  • регулююча – регулювання розмірів (пропорцій) стягнення і розподілу податків, соціально-економічних процесів;

Класифікація податків проводиться за такими ознаками:

  • за суб’єктом (платником): з фізичних та юридичних осіб;
  • за рівнем: місцеві та державні;
  • за формою: прямі та непрямі;
  • за способом: розкладні і окладні;
  • за джерелом сплати: з доходу, прибутку, майна, що включаються у собівартість;
  • за об’єктом оподаткування: вид діяльності, володіння майном, споживання;
  • за методом встановлення: тверді, відносні (прогресивні, регресійні, пропорційні, кратні);
  • за способом справляння: кадастрові, за декларацією, що утримуються в момент виплати.

Податкова система України включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки (обов'язкові платежі):

  1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
    • податок на додану вартість;
    • акцизний збір;
    • податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
    • податок на доходи фізичних осіб;
    • мито;
    • державне мито;
    • податок на нерухоме майно (нерухомість);
    • плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);
    • рентні платежі;
    • податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
    • податок на промисел;
    • збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
    • збір за спеціальне використання природних ресурсів;
    • збір за забруднення навколишнього природного середовища;
    • збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
    • збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
    • збір до Державного інноваційного фонду;
    • плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
    • фіксований сільськогосподарський податок;
    • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
    • єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
    • збір за використання радіочастотного ресурсу України;
    • збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
    • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
    • збір за проведення гастрольних заходів;
    • судовий збір;
    • збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
  2. До місцевих податків належать:
    • податок з реклами;
    • комунальний податок.
  3. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
    • збір за припаркування автотранспорту;
    • ринковий збір;
    • збір за видачу ордера на квартиру;
    • курортний збір;
    • збір за участь у бігах на іподромі;
    • збір за виграш на бігах на іподромі;
    • збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
    • збір за право використання місцевої символіки;
    • збір за право проведення кіно- і телезйомок;
    • збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
    • збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.